Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- Тара Шустер. "Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалось"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Клариса Пінкола Естес. "Жінки, що біжать з вовками. Архетип Дикої жінки у міфах та легендах"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Станіслав Арсьонов. "Посібник зі щастя. Як наповнити своє життя достатком і радістю"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Лев Ребет. "ТЕОРІЯ NАЦІЇ"Книги | Буквоїд
- Дмитро Савченко. "Вовки Да Вінчі"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. Чимчикун. "Історії Країни НаДобраніч"Дитяча книга | Буквоїд
- Франц Верфель. "Винен не вбивця… Зустріч випускників"Книги | Буквоїд
- Таня Стус. "Проростання"Проза | Буквоїд
- Дарія Піскозуб. "Машина"Фантастика | Буквоїд
- Стюарт Тертон. "Сім смертей Евелін Гардкасл"Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Найкраща п’єса Вацлава Гавела
Олексій Зарицький. Вацлав Гавел: Політичний портрет. – К.: Основа, 2009. – 144 с.
Хто зна, що змушує літераторів іти у політику: нереалізовані амбіції на письменницькому фронті, природна потреба бути „сильніше, далі, вище”, бажання змінити долю країни на краще (бо інакше – навіщо туди йти?). Про чеського екс-президента Вацлава Гавела можна сказати напевне – не він ішов до політики, а політика прийшла до нього.
Саме політичному портрету Вацлава Гавела, тобто складним стосункам політики і конкретної людини, і присвячено нарис відомого українського славіста Олексія Зарицького. Оскільки дослідник поєднує наукову й дипломатичну діяльність, то й портрет, на перший погляд, вийшов „двосторонній”: з одного боку – Гавел-письменник, а з іншого – Гавел-політик.
Автор подає життя Гавела у хронологічному порядку. І якщо розглядати це життя „на часовій прямій”, то можна навіть подумати, що „зранку гроші, а ввечері стільці” – спершу Гавел був письменником, драматургом, а вже потім став політиком. Насправді ж письменницька та політична частини перемішуються – Вацлав Гавел був політиком із самого початку і лишається письменником дотепер. Найперші твори екс-президента – це політична боротьба; кожна його п’єса шістдесятих і сімдесятих – маніфест у формі театру абсурду. В дев’яностих, вже як президент, Гавел не забуває, ким він був – у політичній і адміністративній діяльності він керується своїми моральними принципами, як це й належить письменникові; і він, як ніхто, розуміє роль мистецтва у розвитку як держави, так і особистості.
Шлях Чехо-Словаччини і Чеської Республіки під його президентством захоплює стрімким зростанням рівня життя і національної самосвідомості, а економічні показники і дипломатичні переговори видаються персонажами і подіями ще однієї абсурдистської п’єси. Дійсно, президентство Вацлава Гавела — найкраще зрежисована і поставлена його п’єса.
Вже після прочитання книги можна сказати, що вийшов зовсім не „двосторонній” портрет чеського діяча – просто його написано такими собі двома „фарбами”. Але обидві „фарби” змальовують одне — дисидентську діяльність Вацлава Гавела за комуністичного режиму та президентську — після його краху. Втім, це ж дійсно політичний портрет. Можливо, для історичного життєпису нам би не вистачало змалювання інших, лише побіжно згаданих у книзі, сторін життя Вацлава Гавела. Так, можливо, забагато уваги приділено стислому переказу його п’єс на початку; здається, що опису політичної діяльності аж занадто задає тон посткомуністична реформа і успіхи на дипломатичному фронті (вступ до НАТО та ЄС); напевно, післяпрезидентське життя політика і драматурга заслуговує на трохи більшу увагу… Але комуністичну і післякомуністичну реальності, такі близькі нам, українцям, описано виразно і влучно — і те, що може зробити для загальнонаціональної боротьби воля однієї людини, стає зрозумілим навіть для дуже відстороненого від політики читача. В контексті українського політичного життя постать Гавела, змальована саме такими фарбами, видається незламним моральним авторитетом — напевно тому, що на відміну від решти „авторитетів” його уявлення про культуру і мистецтво не обмежуються участю в телевізійних ток-шоу. І нашим політикам, а також письменникам, чиє життя так нерозривно пов’язане з політикою, слід звернутись за прикладом до Олексія Зарицького.
Олесь Петік
Коментарі
Останні події
- 03.05.2024|13:07Видавництво "Комубук" відкрило передзамовлення на новий роман Софії Андрухович "Катананхе"
- 02.05.2024|06:31У Києві відкриється виставка фоторобіт Максима Кривцова
- 30.04.2024|08:08100 найкращих книжок фестивалю «Книжкова країна»
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"