Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- Стюарт Тертон. "Сім смертей Евелін Гардкасл"Книги | Буквоїд
- Ліндсі Паверс. "Як не зіпсувати життя своїм дітям. Посібник з виховання без стресу та нарікань"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Ірина Грабовська. "Зірки і кістки"Фантастика | Буквоїд
- Деніел Ґоулман. "Емоційний інтелект"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Євгенія Бабенко. "Усі мої тривожні дзвіночки"Книги | Буквоїд
- Віктор Домонтович. "Доктор Серафікус"Книги | Буквоїд
- "Змієві вали. Антологія української фантастики ХІХ-ХХІ століть"Проза | Буквоїд
- Євгенія Подобна. "Її вина. 25 історій про сміливість, силу і любов"Книги | Буквоїд
- Павло "Паштет" Белянський. "Битись не можна відступити"Проза | Буквоїд
- В «Урбіно» видали безсмертну «Емму» Джейн ОстінКниги | Буквоїд
Літературний дайджест
У щирому золоті блиску нема
Іван Корсак. Тиха правда Модеста Левицького. – К.: Ярославів Вал, 2009. – 166 с.
У щирому золоті блиску нема. Цей вислів Толкієна міг би стати прихованим епіграфом як до самої «Тихої правди Модеста Левицького», так і до розповіді про постать її автора – Івана Корсака. У наш час, коли письменником вважається чи не кожен, кому не ліньки записати власні рефлексії, зустріч зі справжньою літературою викликає як мінімум здивування. Проте навіть якщо ви вже давно адаптувалися до літературного фаст-фуду, у випадку «Тихої правди…» не слід боятися «розладу травленя»: книгу написано легкою, майже прозорою мовою. І можна навіть не помітити, що тут ідеться про речі глобальні та трагічні – втім, їх у книзі стільки, скільки може витримати за своє життя одна людина, нехай і видатна.
«Тиха правда Модеста Левицького» – про час, коли не було готових відповідей на складні питання, і тому кожен шукав їх сам. Тридцяті роки двадцятого століття. Українці на території Польщі – не зовсім теперішньої, по-європейськи толерантної і по-сусідськи налаштованої, а в усій красі тодішньої історичної ситуації. Українство придушують і винищують. Міжнаціональну ворожнечу розпалювати не треба – й так не згасає. Проте знаходяться люди, схожі на письменника, педагога та лікаря Модеста Левицького. Йому вистачало мудрості пояснювати учням, що їхній учитель-поляк – окремо поляк, а окремо – наволоч. Ці дві категорії цілком паралельні, і закономірності тут немає. Ба більше: у проблемній Польщі знаходять спільну мову такі непримиренні етноси, як росіяни, українці й власне поляки – бо, виявляється, Пушкін не заперечує величі Шевченка, а Шевченко – величі Міцкевича… Тому не бійтеся давати цю книжку своїм іноземним друзям. Хоча, звичайно, проблематика книжки не зводиться до міжетнічних стосунків – життя Модеста Левицького було досить складним, тому кожна людина, якій не ліньки думати, може знайти тут відповідь на свої екзистенційні або морально-етичні питання.
Тло епохи Іван Корсак виписав дуже рельєфно. І справа не лише в тому, що автор чітко уявляє собі події, які описує, – він розуміє своїх героїв, а тому й читач їх розуміє. Адже оповідь ведеться хоч і не від першої особи, але нібито зсередини, через сприйняття головного героя. Та ще й у кількох часах відразу – але така нелінійність фабули теж сприймається цілком органічно: людина не може жити лише в теперішньому, вона значною мірою складається з уже прожитого і щомиті творить своє майбутнє… Хоча, звісно, лише справжній майстер здатен змалювати всю картину так, аби вона не розпадалася на окремі фрагменти. Проте під час читання ви переконаєтесь в істинності ще одного хрестоматійного твердження: найкраща техніка – це відсутність техніки. Начебто практично всі слова знайомі – а за рахунок чого досягається такий ефект присутності й відчуття світла всередині, незрозуміло…
Літературознавці залюбки відзначать раритетність самого жанру: художньо-документальні твори у нашій сучасній літературі можна порахувати на пальцях, і майже всі вони матимуть одного автора. Також літературознавці поцінують щільність історичного тла – Іван Корсак знає набагато більше, ніж пише.
Атанайя Та
Коментарі
Останні події
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку
- 24.04.2024|10:47"Лабораторія" влаштовує гаражний розпродаж!