
Re: цензії
- 14.09.2025|Тетяна Колядинська, м. ДніпроЗа якими правилами “грали” радянські засоби масової інформації
- 03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро«Був на рідній землі…»
- 02.09.2025|Віктор ВербичКнига долі Федора Литвинюка: ціна вибору
- 01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиОдухотворений мегавулкан мезозойської ери
- 25.08.2025|Ярослав ПоліщукШалений вертеп
- 25.08.2025|Ігор ЗіньчукПравди мало не буває
- 18.08.2025|Володимир Гладишев«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
- 12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПолтавська хоку-центричність
- 07.08.2025|Ігор ЧорнийРоки минають за роками…
- 06.08.2025|Ярослав ПоліщукСнити про щастя
Видавничі новинки
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
- Мар’яна Копачинська. «Княгиня Пітьми»Книги | Буквоїд
- "Моя погана дівчинка - це моя частина"Книги | Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Кость Москалець: Зараз щодня у моїх навушниках – японська попса
З піснею «Вона» у кількох поколінь української молоді давня і особлива любов.
Та й знайомих із творчістю Костика Москальця багато. Проте самого автора не побачиш ні на літературних тусівках, ні на презентаціях його ж власних книжок. Більше 10 років Москалець живе у власноруч збудованій Келії Чайної Троянди на Чернігівщині. Зловити письменника і музиканта можна хіба що в соцмережах. І то не завжди. Читомо хоч і намагалось поспілкуватися із Москальцем раніше, але вдалося тільки зараз: про ведення блогів, спільні точки перетину й актуальний плей-ліст.
Мережа
– Ви залишили мережу восени минулого року і з’явилися аж тепер. Як пережили ті важкі для нашої країни кілька місяців? Не було спокуси повернутися в онлайн?
– Я вже традиційно покидаю соціальні мережі восени, коли беруся до серйозної роботи, і повертаюся навесні, на час вакацій. Спокуси завжди існують, більші, менші, але треба робити щось одне – або писати своє і читати ґрунтовні праці, або бавитися. Адже я ніколи не сприймав соцмережі поважно, для мене це тільки розвага і легке соціальне вино після напруженого робочого періоду.
– Як впливала на Вас ситуація в країні? Гальмувала чи, навпаки, сприяла творенню?
– Ситуація була тривожною, ясна річ, що творчості і зосередженості це мало сприяло. Радше навпаки: якраз творчість і читання великих захищали та давали змогу перевести дух під час особливо похмурих подій.
– Багато користувачів інтернету зараз стають жертвами інформаційної війни проти України. Дехто піддається навмисному нагнітанню паніки, вкиданню фейків та дезінформації. Як фільтруєте для себе контент?
– Читаю тільки ті джерела, яким довіряю.
– Багато письменників експериментують із соцмережами: беруть читачів у співавтори, викладають уривки романів або, навпаки, випускають книги за мотивами своїх блогів. Чи цікаві Вам соцмережі як літературний експеримент?
– Ні, однозначно нецікаві. Чимало письменників (маю на увазі насамперед західних авторів) позаводили собі акаунти на тому ж таки Твіттері – і покинули їх назавжди, написавши один-два твіти. Ну, а блог – це дещо інше, я не раз викладаю там свої вірші або есеї. Хоча один з моїх улюбленців, Ніколас Карр, відповів під час опитування, який у кого найстаріший ґаджет, що це власне його блог, і я теж схиляюся до такої думки. Твіттер і Фейсбук виявилися значно мобільнішими й задіянішими.
Келія Чайної Троянди
– До Вас у Келію Чайної Троянди часто навідуються друзі – Тарас Чубай, Віктор Морозов, Василь Герасим’юк. Кому ще щастить бувати у Вас в гостях?
– Переважно близьким друзям. Я не дуже люблю спілкуватися з незнайомими або малознайомими людьми в реалі, якраз для цього чудово надається віртуальне середовище.
– А з ким волієте взагалі не спілкуватися? І чому?
– Я не люблю спілкуватися з людьми, далекими або чужими мені духовно. Нема спільних точок перетину для розмови. Про що в такому разі говорити – і навіщо?
– Наскільки важливим для Вас є спілкування з однодумцями? Як часто його потребуєте?
– Коли треба обговорити щось дійсно важливе або проблему, з якою сам не справляюся. Скажімо, недавно я не міг ідентифікувати цитату з Гайдеґґера, тоді мені допомогла подруга з Канади, а попутно ми зачепили ще купу взаємопов’язаних цікавих тем. З теперішніми засобами комунікації це легко зробити о будь-якій порі дня і ночі.
– Цікаво у контексті культурних подій малих міст – Вас знають у Бахмачі, в обласному центрі? Запрошують на якісь місцеві події?
– Знають, звичайно, і запрошують не раз, але я завжди відмовляю. Я людина кабінету і письмового стола, мені нецікаво й незатишно бути на публіці. Тим більше, що свого часу, коли працював у львівському театрі-студії «Не журись!», мало не щодня виходив на сцену з гітарою, мені це ще тоді набридло.
«Лиш вона» і не тільки
– Музика і література: що Вам дається легше і де Вас є більше?
– Річ у тім, що я ніколи не шукаю того, що мені треба, там, де легше. Його там не знайти. Часом добре працюється за письмовим столом, інколи годинами не хочеться випускати гітару з рук, тому покладаюся на настрій, на відчуття потоку, який несе в цю мить.
– Широкому загалу Ви відомі передусім як автор пісні «Вона» у виконанні Тараса Чубая. Не бентежить, що жоден текст, покладений на музику, не зрівнявся з цим віршем за популярністю?
– Та мене взагалі широкий загал не бентежить. Я складав «Вону» для себе і для своєї дівчини. А те, що ця пісня сподобалась іншим людям – тільки приємний бонус.
– А як оцінюєте музичні проекти Сергія Жадана з «Собаками в космосі», Андруховича – з «Карбідо»?
– Ніяк не оцінюю, мені не доводилось їх чути, може, колись послухаю. Хоча можу наперед сказати, що не маю довіри до письменників або ректорів, які співають. Це тільки один з різновидів самопіару, поширений останнім часом.
– Як змінювався з роками Ваш плейліст? Що зараз слухаєте?
– У мене зараз японська попса щодня в навушниках. Насамперед тому, що це допомагає краще засвоювати японську мову. А коли японська попса набридає, тоді слухаю китайську, G.E.M. або EXO.
Книги: свої і решти
– Ви працюєте у різних жанрах, але в яких найкомфортніше наразі?
– Есеїстика. Нещодавно вийшла нова книга, «Сполохи».
– Чи багато книг у бібліотеці? І чи багато у ній таких книг, які перечитували по кілька разів?
– Дві-три сотні книжок, не більше. Ті, з якими постійно працюю. Бахтін, Ґадамер, Гайдеґґер, Ернст Юнгер… Решта – у цифровому форматі, там щось близько 10 Гб бібліотека.
– Хто з українських письменників став для вас нещодавнім відкриттям?
– Катерина Міхаліцина. Одна з кращих українських поетес, надзвичайно щира і душевна. Дуже тішуся, бо незабаром має з’явитися друком її поетична збірка.
– А кого любите давно й стабільно?
Та кого я тільки не любив… Але з часом уподобання змінюються. Якщо йдеться про українську поезію, то Грицько Чубай, Олег Лишега, Ігор Римарук, Василь Герасим’юк, Іван Малкович – усе життя зі мною.
Наталя Корнієнко
Фото: sumno.com
Коментарі
Останні події
- 11.09.2025|19:25Тімоті Снайдер отримав Премію Стуса-2025
- 10.09.2025|19:24Юліан Тамаш: «Я давно змирився з тим, що руснаків не буде…»
- 08.09.2025|19:3211 вересня стане відомим імʼя лауреата Премії імені Василя Стуса 2025 року
- 08.09.2025|19:29Фестиваль TRANSLATORIUM оголосив повну програму подій у 2025 році
- 08.09.2025|19:16В Україні з’явилася нова культурна аґенція “Терени”
- 03.09.2025|11:59Український ПЕН оголошує конкурс на здобуття Премії Шевельова за 2025 р
- 03.09.2025|11:53У Луцьку — прем’єра вистави «Хованка» за п’єсою іспанського драматурга
- 03.09.2025|11:49Літагенція OVO офіційно представлятиме Україну на Світовому чемпіонаті з поетичного слему
- 02.09.2025|19:05«Пам’ять дисгармонійна» у «Приватній колекції»
- 27.08.2025|18:44Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка-2025