"24 липня виповнилось сто десять років із дня народження Василя Мисика – дивовижного поета та перекладача, який більшу частину свого життя прожив у Харкові. Ювілей, утім, пройшов непоміченим. Мисика в Харкові знають мало.-написав Жадан. - Декомунізація декомунізацією, а вулиці з його ім"ям так і немає. І логічно буде, якщо харківське письменницьке середовище та громадськість виступлять із такою ініціативою. Ось, скажімо, вулиця Єсеніна, на якій Мисик жив. На відміну від Єсеніна".

Шістдесяті в читацькій уяві асоціюються з іншими голосами

"Зрештою, весь контекст харківської літератури 60-70-х лишається майже незнаним, не проговореним і не читаним. І якщо повернення "перших хоробрих", а за ними й цілого покоління "Розстріляного Відродження" таки відбулося, і в книгарнях можна знайти літературу 20-30-х на будь-який смак – від поезії до детективів та репортажів – то з цим періодом харківського письменства все значно печальніше. А у випадку з Василем Мисиком печально по-особливому – в 20-ті роки він, за великим рахунком, не надто встиг, а шістдесяті в читацькій уяві асоціюються зовсім із іншими голосами. Його ж голос залишився десь поміж цих часових розламів, поміж прірв, якими повнилось минуле століття. ", - пише Жадан.

Поет Василь Мисик переїхав до Харкова в середині 1920-х. У 1934 його заарештували у будинку письменників "Слово" і звинуватили у "стосунку до ОУН і терористичній діяльності", вислали до Києва. 5 років був у виправно-трудовій колонії на Соловках — до 1940 р. У 1945 р. брав участь у Другій світовій війні, потрапив в полон. У 1956 р. поета реабілітували.