У гірському селищі Травені, розташованому серед тисячолітніх лісів, глибоких ущелин і альпійських озер, скоєно жахливе вбивство. На місце злочину виїжджає досвідчена слідча комісар Тереза Батталья на чолі своєї команди, серед якої й новачок Массімо Маріні, щойно прибулий з великого міста. Комісар підсвідомо відчуває, що це вбивство не буде останнім і вони мають справу з божевільним маніяком. На жаль, її передчуття справджуються. Як зупинити безумця і як його вирахувати?

Романом «Квіти над пеклом» сучасна італійська письменниця Іларія Туті відкриває цикл творів, присвячених розслідуванням комісара Терези Баттальї. Головна героїня – вже немолода жінка, яка пережила власну сімейну драму і страждає на невиліковну й прогресуючу хворобу. Головний сенс її життя – робота, а сім’єю для неї стали власні підлеглі – поліцейські, які заради своєї керманички готові у вогонь і воду. 

Чому і як це відбувається ми бачимо на прикладі Массімо Маріні, який щойно долучився до команди. Хто він, звідки і чому прибув до провінції поки що залишається невідомим. Авторка зосереджується на «двобої» цих двох особистостей, показуючи поступове пристосування їх одне до одного. Батталья своїми безкінечними кпинами й шпильками загартовує Маріні, роблячи з самовпевненого задавакуватого хлопця справжнього поліцейського. А Массімо, в свою чергу, потроху пристосовується до її норовливого характеру, зумівши розгледіти за фасадом справжню Терезу – жінку, сповнену нереалізованого материнського інстинкту, який вона щедро виплескує на підлеглих.

Специфічним (хоча й не дуже оригінальним для детективної літератури) є злочин, навколо якого закручується інтрига твору. Письменниця не просто змалювала серію жахливих злочинів, а підвела під них цілу теорію, яка базується на так званому синдромі материнської депривації і нелюдських експериментах схиблених лікарів-психіатрів. Таким чином Батталья і її команда борються не тільки з конкретним маніяком, а й з певною світоглядною системою, яка йде корінням у німецькі нацистські теорії.   

Разючим контрастом з похмурими кривавими злочинами є місцевість, у якій вони чиняться. Іларія Туті з любов’ю і захопленням змальовує Травені й його жителів, особливо дітей. Взагалі весь сюжет роману крутиться навколо дітлахів. Злочинець карає тільки дорослих, які ображають дітей. Тереза постійно звертається думками до своєї власної трагедії, коли вона втратила ненароджену дитину. Авторка показує то одного, то іншого місцевого малюка, розгортаючи перед читачем світ дитячих переживань і мрій. А ще твір незвично для детективу рясніє картинами неймовірно прекрасної альпійської природи. При чому вона тут стає рівноправним з людьми персонажем, слугуючи засобом додаткового розкриття характерів діючих осіб.

Сподіваємось, що й наступні твори циклу виявляться такими ж цікавими і захоплюючими, як і перший роман.