Re: цензії
- 10.06.2026|Ігор ЗіньчукЯк знайти шлях до успіху компанії?
- 05.06.2026|Ганна Клименко-СиньоокПеретин - Перехід - Присутність: Містичні лабіринти прозопису Алли Рогашко
- 04.06.2026|Тетяна Качак, докторка філологічних наук, професорка Карпатського національного університету імені Василя Стефаника«Українська ластівка» в культурно-історичному вимірі та міждисциплінарній інтерпретації Лідії Ковалець
- 31.05.2026|Надія ПознякВивільнення пам´яті
- 31.05.2026|Ігор ЧорнийКоли жінці нудно
- 30.05.2026|Віктор Палинський«Війна у лісовій пісні»
- 30.05.2026|Ігор ЗіньчукНова книга поезій Ліни Костенко «Вітер з Марса» – застереження для людства
- 29.05.2026|Василь КузанБезгрішні тексти
- 25.05.2026|Дана ПінчевськаАнімізм як форма поезії, або Дещо про практичні дослідження магії
- 23.05.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськХитрості недостатньо
Видавничі новинки
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
"Весілля - найважливіший ритуал": розкішне народне весільне вбрання зібрали в арт-бук "Наречена"
Арт- бук "Наречена" - новий проект арт-платформи "Ковчег Україна", яку створили письменниця Ярина Винницька, художник Юлія Табенська та колекціонер і меценат Дмитро Осипов.
Минулого року вони видали арт-бук "Скриня. Речі Сили". Тепер, до Форуму видавців, виходить продовження "Скрині". "Наречена" - чергова порція того, що варто рятувати від забуття й глобалізації, - говорить авторка Ярина Винницька.
Як виникла ідея такого видання?
Наші проекти - це все плоди великої любові - любові до традиційної культури. Ми не професійні етнографи, а лише "любителі", адже дуже любимо те, що робимо. Це labour of love, яку ти не можеш не робити.
Темою нового арт-буку є весільний костюм. Наше життя, як і наша психіка, тримається на трьох "реперних" точках - народження, секс, смерть. І весілля є найважливішим ритуалом поміж народженням і смертю - це своєрідна ініціація, перехід у іншу якість. Тому довкола такої знакової події витворився цілий культурний пласт - складна система ритуалів, особливі пісні, особлива їжа, особливий одяг. У фокусі нашої уваги - розкішний весільний одяг різних регіонів України - шиті на весь рукав сорочки, ткані шовком плахти, золоті дукачі, срібні салби, пишні вінки. Хоча, насправді, наша історія, як і всі казки на світі - це також історія про пошуки справжнього щастя.
Як ви створювали книгу і добирали матеріал?
Ми, спільно з Національним музеєм Івана Гончара, а також разом з відомими львівськими колекціонерами Уляною Явною і Роксоляною Шимчук, вибрали найкраще з того, що навишивали, наткали українки протягом останніх ста років. Потім запросили до фотосесії найвродливіших українок з-поміж наших знайомих. Серед них - всесвітньовідома українська диригентка Оксана Линів, знана колекціонерка і реконструкторка старовинного одягу Оленка Дідик, чарівні доньки президента Віктора Ющенка. Під пильним наглядом професійного етнографа Ігора Перевертнюка виокремили найцікавіші факти про найцікавіші артефакти нашого національного весільного посагу і подали це так, щоб було цікаво дитині. Хоча, впевнена, дорослі також віднайдуть у книзі багато цікавого і нового.
Теперішня Україна - територія суцільного несмаку. З нами щось катастрофічно не так на духовному плані, раз ми стали творцями таких нових стилів, як "бикоко" і "пшонка-стайл". З появою масового виробництва ми втратили високий канон, притаманний традиційній культурі. Автентичні речі - ужиткові, часто створені примітивними знаряддями чи на грубому домотканому полотні - є справжнім високим мистецтвом, справжнім "от-кутюр"
Там є загальноукраїнська шафа-купе, що вміщує придане з усіх регіонів, є інтерактивна частина, як от Дерево Роду, яке можна заповнити іменами і фотографіями своїх родичів, оздобити рамкою і повішати на стіну. Адже весілля - це про об´єднання двох родів.
Вибрати образи для книги з такого розмаїття непросто.
Найважчими були дитячі фотосесії. Оскільки книга, в першу чергу, для дітей, а також, як відомо, більшість дівчаток просто одержимі архетипом "принцеси-нареченої", з малих літ приміряють мамині шпильки чи роблять собі фату з тюлі, то ми вирішили залучити дітей у творчий процес. Дитяча студія "Орелі" при музеї Гончара під керівництвом Мирослави Вертюк, одяг, відтворений за автентичними зразками студією дитячого одягу "Аденчик-Баденчик", і просто магічний фотограф Віктор Попіль, сотворили чудо - дитячі фото вийшли настільки чарівними, що ми вирішили випустити їх окремою серією листівок.
Крім того, Етно-галерея Роксоляни Шимчук має унікальну колекцію дитячого автентичного одягу Західного Поділля, Покуття, Гуцульщини, і ми не могли обійти її увагою.
Чому книга розрахована саме на дітей?
Традиція - це, в першу чергу, про передачу знань - від бабці до внучки, від серця до серця. Тому для мене книга - це така символічна передача найціннішого. А ще це спроба інфікувати любов´ю до свого тих, хто завтра буде вирішувати долю цієї країни, і нагода привити маленьким українкам гарний смак.
Теперішня Україна - територія суцільного несмаку. Для мене краса і естетика - це категорії духовні, а зовсім не матеріальні. Тому з нами щось катастрофічно не так на духовному плані, раз ми стали творцями таких нових стилів, як "бикоко" і "пшонка-стайл". З появою масового виробництва ми втратили високий канон, притаманний традиційній культурі. Автентичні речі - ужиткові, часто створені примітивними знаряддями чи на грубому домотканому полотні - є справжнім високим мистецтвом, справжнім "от-кутюр". Всі ці артефакти помарковані вічністю, як знаком якості. І я б хотіла повернути цей високий канон у масову свідомість українців.
Образ нареченої у сорочці з домотканого полотна стає актуальним? Українська мода повертається до минувшини?
Гадаю, зараз у моді не наречена у сорочці із домотканого полотна, а наречена у сорочці, вишитій десь у Китаї яскравими маками. Справжня автентика далі залишається культурною резервацією, адже хто з українок зможе відрізнити борщівську сорочку від поліської чи полтавську плахту від гуцульських запасок? Тому наші арт-буки - це спроба вийти за межі цієї резервації і зробити елітарне масовим.
Валерія Радзієвська
Коментарі
Останні події
- 31.05.2026|06:35Стартував прийом заявок на Премію імені Романа Гамади 2026
- 31.05.2026|06:21Українська стрічка «Паляниця» здобула престижну нагороду на американському фестивалі ETHOS Film Awards
- 30.05.2026|15:00Ніна Мюррей – лауреатка премії Drahoman Prize за 2025 рік
- 29.05.2026|07:54Гуцули, цимбали і гори: музикант hOsT представляє сингл-ремікс Hutsuly
- 29.05.2026|07:50«Японські книги дітям України»: велика гуманітарна ініціатива «Ранку» та Shikosha
- 25.05.2026|17:00Внаслідок нічної атаки на Київ пошкоджено будинки письменниць Олени Захарченко та Ірини Цілик
- 23.05.2026|04:17Навколо літератури зібрано 2,5 мільйони гривень для дітей: Артур Дронь провів благодійний вечір у Львові
- 23.05.2026|04:11Нова частина епічної фентезі-саги про Кия об’єднує українську, кельтську та давньогрецьку міфології у власному всесвіті
- 21.05.2026|13:07В Ужгороді оголосили короткий список VIІІ Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея
- 21.05.2026|13:04«Межі причетності» та митці з 7 країн: фестиваль «Фронтера» оголосив фокусну тему
