Re: цензії
- 23.01.2026|Віктор Палинський…І знову казка
- 23.01.2026|Ніна БернадськаХудожніми стежками роману Ярослава Ороса «Тесла покохав Чорногору»
- 20.01.2026|Ігор ЧорнийЧисті і нечисті
- 18.01.2026|Ігор ЗіньчукПеревірка на людяність
- 16.01.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськЗола натщесерце
- 16.01.2026|В´ячеслав Прилюк, кандидат економічних наук, доцентФудкомунікація - м’яка сила впливу
- 12.01.2026|Віктор Вербич«Ніщо не знищить нас повік», або Візія Олеся Лупія
- 12.01.2026|Микола ГриценкоВитоки і сенси «Франкенштейна»
- 11.01.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськДоброволець смерті
- 08.01.2026|Оксана Дяків, письменницяПоетичне дерево Олександра Козинця: збірка «Усі вже знають»
Видавничі новинки
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Iменем Любові
У США побачила світ книжка-білінгва «In the Name of Love» Світлани Костюк.
Появі книжки за кордоном передує тривалий процес, який забирає щонайменше рік, а зазвичай набагато більше. Нині процес представлення української літератури за кордоном досі має несистемний характер, але, проте, можна радіти, коли з’являється книжка, яка варта уваги.
Цьогоріч у США побачила світ книжка «In the Name of Love» («Зцілення любов’ю», якщо дослівно — «Іменем Любові») волинської поетки Світлани Костюк (1963—2017 рр.). Ця книжка особлива, бо вона мала б бути порятунком поетеси, яка прагнула словом перемогти біль... Світлани Степанівни не стало 6 січня 2017р., і цієї книжки за життя вона так і не побачила. Власне, вона пішла із життя зі словами: «Як шкода, що ця книжка вийде уже без мене». І от її переклала англійською мовою Гілларі Шірз, чудова англійська поетка, а з поетичними підрядниками допомогла українська дослідниця перекладу Ганна Косів, фаховий знавець англійської мови. Редагування здійснив Юрій Лазірко, а ілюстрації до книжки підготував чоловік Світлани — Анатолій Костюк.
Переклади здійснено на високому рівні, це не верліброві трансформації, а водночас і не спрофанізовані переспіви для «не носіїв мови». Гілларі Шірз працювала віддано й наполегливо.
Кожен вірш гранично відвертий. Тут багато метафоричних знахідок, а також «непоетичного», узятого з життя, в якому є біль і несправедливість. Але життя минає щомиті, і в ньому важить зовсім інше, ніж нелюбов. Така поезія нагадує в англійському перекладі вірші ХІХ ст., вірші філософські, «наративні», у яких ідеться про серце жінки, через яке проходить планетарний біль за те, що відбувається з її Україною. Світ врятує любов, здатність людини стишувати в собі потяг до агресії. І в західному світі подібні імпульси сьогодні надзвичайно важливі, коли йдеться про потребу чути іншого без застосування зброї, шукати компроміси, доходити порозуміння, зберігаючи власну самобутність. Справді, така поезія видається занадто філософічною. Її можна було б «розібрати» на афоризми, використовувати у школі як приклад літератури, яка спонукає замислюватись над кожним прожитим днем.
Переклад Гілларі Шірз і Ганни Косів робить вірші сприйнятними для англійського вуха, а Юрій Лазірко додав «американських акцентів». У книжці так багато українського. Тут немає надмірності в емоціях. Почасти емоції сухі, але від цього не перестають бути виявом індивідуального світовідчуття, в якому нуртує біль і відлунює щирість.
...Боляче тільки спочатку,
а потім уже
Спалюєш душу свою —
і пітьма відступає...
Можна вбивати брехнею,
лукавством, ножем...
Ну а спасати — любов’ю...
без неї
ніщо
не спасає...
Штучності у цих віршах немає. Це зболений, але світлий і щасливий голос жінки, котра любила світ й готова проститися з ним, дякуючи кожній прожитій хвилині й випромінюючи в серці Любов.+
Дмитро ДРОЗДОВСЬКИЙ
Коментарі
Останні події
- 28.01.2026|09:39«Театр, ютуб, секс»: у Луцьку презентують книжку Ярослави Кравченко
- 25.01.2026|08:12«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Красне письменство»
- 24.01.2026|08:44«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Хрестоматія»
- 23.01.2026|18:01Розпочався прийом заявок на фестиваль-воркшоп для авторів-початківців “Прописи”
- 23.01.2026|07:07«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Візитівка»
- 22.01.2026|07:19«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Софія»
- 21.01.2026|08:09«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Обрії»
- 20.01.2026|11:32Пішов із життя Владислав Кириченко — людина, що творила «Наш Формат» та інтелектуальну Україну
- 20.01.2026|10:30Шкільних бібліотекарів запрошують до участі в новій номінації освітньої премії
- 20.01.2026|10:23Виставу за «Озерним вітром» Юрка Покальчука вперше поставлять на великій сцені
