Інга Леві народилася в місті Києві. Закінчила видавничо-поліграфічний факультет (кафедра графіки) «КПІ» і тепер — художник, книжковий ілюстратор.

Любить працювати в техніці пастелі, олійного та темперного живопису, офорту, переважно з натури, окрім ілюстрацій.

Слово художниці: «Основне, що мене цікавить – це зв’язки людини і світу, зв’язок речей та створінь, бо зв’язок —  чи це не головне у світі, де існують окремі істоти? Середовище, у якому ми існуємо — як повітря, як музика або як тиша, те, як і чим живе світ — тому не можу не малювати «з натури», бо світло, тінь та простір весь час щось промовляють.

З 2008 по 2010 працювала як ілюстратор  у видавництві «Грані-Т»,  де вийшло п’ять книг з моєю участю. 

http://old.grani-t.com.ua/ukr/illustrators/65/ - на сайті видавництва про них.

Одна из них (Василь Голобородько, «Віршів повна рукавичка», верлібри для дітей) отримала визнання, потрапивши на стрінки престижного каталогу White Ravens 2011 («Білі ворони 2011») Міжнародної Молодіжної Бібліотеки (Німеччина) у рамках книжкового ярмарку, що проходить щорічно й відбирає книги з усього світу.

 «Віршів повна рукавичка Василя Голобородька». Пагорби 

http://www.grani-t.com.ua/ukr/illustrators/65/

там же ілюструвала книжки О. Лущевської «Дивні химерики, або Таємниця старовинної скриньки» та її ж книгу  про дитинство видатних людей; Олеся Ільченко «Риби річок та озер»;  п’єсу про останню любов і смерть Тараса Шевченка Олександра Денисенка «Сердешний рай, або Оксана» — (шмуцтитули).

Поза видавництвом були електронна книга Фантастичні повісті Катерини Паньо  -   http://kryga.org/ та  у 2012 році книга Ніки Ініної  «Хрангели», яка має свій сайт:
http://www.hrangely.16mb.com/index.htm

У 2012 році створила серію начерків епізодів до фільму  про Тараса Шевченка «Прощання з пустелею» за сценарієм О.Денисенка, що переміг у конкурсі кінопроектів у 2012 році:

http://www.velykarodyna.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=93&Itemid=104&lang=uk

Також час від часу малюю у журнал «Велика Дитяча Газета». Зараз працюю художником-постановником у документальному фільмі режисера Олександра Денисенка, для якого роблю ляльки.

Персональний сайт Інги Леві: http://www.ingalevi.com

Та  http://illustrators.ru/user/13281/portfolio

Ілюстрація у журналі

Палітурка для Хармса. том 1

Книга «Хрангели» Нікі Ініної  

Участь у виставках:

2006 — Всеукраїнька «Мальовнича Україна». Одеса, Украина.

2006 — «День художника». Центральний будинок художника НСХУ, Київ, Україна.

2006 — «Різдвяна». Центральний будинок художника НСХУ, Київ, Україна.

2007 — виставка-конкурс «Таланти КПІ»

2007 — персональна виставка пастелей. Галерея «36, Київ, Україна.

2007— фестиваль «Територія душі», Чернїгїв, Україна.

2008 — Всеукраїнська «Мальовнича Україна». Центральний будинок художника НСХУ, Київ, Україна.

2008 —виставка-конкурс "Таланти КПІ"

2010 —виставка, пприсвячена Києву, галерея "Дім Миколи", Київ ,Україна

2011 —третій фестиваль «Територія душі», Чернігів, Україна.

2011 —виставка у Болгарії, галерея Русі Карабіберов, Нова Загора

2012 — четвертий фестиваль «Територїя душї», Чернігів, Україна.

2012 —Триєнале графики. Центральний будинок художника НСХУ, Київ, Україна.

2012 —День художника. Центральный дом художника НСХУ, Киев, Украина.
2012 —виставка графіки «Біле. Чорне. Кольорове», галерея «БЖ-арт».

2013 —Триєнале книжкової графіки. Центральний будинок художника НСХУ, Київ, Україна.

Автопортрет. 2013

Батумі. За опівдень, папір, 2010 пастель.

Без назви, 2011

У дорозі, або Коли потяг повертає, 2006, офорт, акватинта

Місто

Вид на Подол

Місто 2. 2012

Лабораторна. Дитинство

Гість. 2013

Ловці вітру, 2012, ліловий папір, пастель

Море. 2011

Пейзаж з алкоголіками або Серпень, 2012, папір, пастель 

Тьотя Наташа

Петербурзький натюрморт

Стамбул. Ринок. 2009

Портрет сплячого. Картон, олія, 2011

Стара лампа, 2010, багетний картон, пастель

Стара агава, 2012

Про рубрику «Тамбур»   

«Світ щодня змінюється, ми спостерігаємо це постійно. Але ми спостерігаємо тільки за тим, що можемо побачити. У той же час, невидимий нами простір, незнані нами герої, невідомі нам шляхи швидше за все теж перебувають в постійному русі, постійній трансформації.          Тому «Тамбур» – це спроба  заглянути в невидиме.

Спроба втекти від середньовічного принципу,  який продовжує царювати у суспільстві: незрозуміле, отже – погане – невидиме, тобто неіснуюче...

Спроба зрозуміти іншого, не прикриваючись формальними прапорами толерантності, а відкриваючи його сьогоднішнього.

Спроба повірити в те, чого немає. І відчути явну оманливість порожнечі. І тим самим зламати загальне відчуження»