Електронна бібліотека/Проза
- де я тебе розлив...Сергій Осока
- "Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
- Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
- Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
- Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
- Після снігуОксана Куценко
- Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
- Буде час, коли ти...Сергій Жадан
- Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
- І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
- отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
- посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
- з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
- Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
- Вечірня школаДмитро Лазуткін
- Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
- Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
- Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
- Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
- Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
- Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
- Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
- Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
- Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
- Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
- Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
- Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
- Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
- Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
- Втрати...Сергій Кривцов
- В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
- Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
- Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
Елегантна поверхня білого кедру в”являлася мені під час візиту до Мстислави Ра. Маленька японка потисла руку, знаючи давню істину приватних зустрічей: з тіла в тіло йде струм жаги; плавали лебеді в нафтовому морі. Колись вони були мною (чи я був ними), але всі тягнулися до синьої книги з каліграфічно вистражданим афоризмом: що може бути відразливіше від тимчасовості кохання? Тільки себе бачити всюди.
Мстислава різала сало, воно перетоплювалося у молитву безпричинній глибинності дня.
Саке? – я відчув дивну полегкість. Повітря пахло насиченістю. Я ніколи не бачив стільки простору, як у її кімнаті. Я сидів долі на сірій ряднині, схрестивши ноги. Ми не дивилися одне одному в очі. Мстислава мовчала. Я чув її. Мені легше було її чути.
Сьогодні Мстислава нагадувала мініатюрну статуетку з моєї колекції, привезену з далеких країв. Раптово Мстиславине матове обличчя зашарілося. Я прочитав у її посмішці тихе виправдання: цей халат дістався мені від матері... Аж тепер я звернув на нього увагу: в разючих барвистих айстрах, з широкими рукавами. І справді, їй треба було виправдовуватися – я стеріг його уквітчану кричущість своїм невидимим оком, а тим часом читав на стіні послідовність каліграфічно викреслених ієрогліфів: “Вічно”, “Пісок”, “Море”.
Порцелянові чашки повільно наповнювалися згустком степових трав. Я згадав, що лише мить тому вистрибнув з потяга. Мстислава на нього ніколи не сідала. “Немає сенсу”, -- казала вона.
Здавалося, вона тисячоліттями жила в кімнатці будинку з заокругленим догори дахом, що над річкою. Після обіднього сну, умившися, я часто сходив у берег, ховався в кущах і стежив за нею. Щодня, о цій порі, вона випливала човном на середину річки і обливалася прозорим холодом. Тоді Мстислава була схожою на беззахисно оголену, але всевладну дівчинку. А ще я думав про смерть лілеї. Хотілося співати щось протяжне й сумне, та я боявся, що Мстислава сховається від мене на дні зміїної води...
“Сьогодні по обіді тебе не було”, -- в її очах зблиснув ледь помітний сум. Вона стала ще більше схожою на фігурку з мого письмового столу. Коли часом мені ставало радісно, я намагався не дивитися на неї.
Я гляну у вікно: гілка дикої вишні якось дивно тремтіла. Десь удалині глухо застогнало, немов прокинувся від сну віками закам”янілий велетенський дракон. Гарячі величезні краплі зливи бризнули на скло.
Я несамовито кинувся до Мстислави, зриваючи з її тіла поьлеклі айстри. Я був останній, хто не входив у неї в нашому забутому Богом селі.
Останні події
- 02.05.2024|06:31У Києві відкриється виставка фоторобіт Максима Кривцова
- 30.04.2024|08:08100 найкращих книжок фестивалю «Книжкова країна»
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"