Електронна бібліотека/Поезія

Поезіє вседобра не мовчи...Микола Істин
Війна 2022Микола Істин
Дивовижа в купальні (новела)Віктор Палинський
Новий день поезії йде…Микола Істин
Доля людства нині бродить в УкраїніІгор Павлюк
Тривоги Юлії (новела)Віктор Палинський
Єдиноріг (новела)Віктор Палинський
ПаличкаВіктор Палинський
Стефанові турботиВіктор Палинський
За зореюАлла Рогашко
«Провидець», уривок з роману (видавництво «Український пріоритет», 2021р.)Алла Рогашко
Вірші (З майбутньої книги «Поетичні прогресії кохання»)Микола Істин
Екзистенційне (Новелета)Віктор Палинський
ВіршіПетро Коробчук
А ось зима цього року, робить дерева тьмяними...Сергій Жадан
І хай буде знаком наближення...Сергій Жадан
Але згадати потім ріки ці...Сергій Жадан
ПрибулецьВіктор Палинський
СантаВіктор Палинський
Це не сніг...Сергій Пантюк
Розумієш, дельфін такий же хижак...Артем Полежака
Це буде вимовлено колись уперше...Сергій Жадан
Великі малі зустрічіВіктор Палинський
Навчатись відчувати...Григорій Штонь
В термітниках великих міст...Григорій Штонь
Хльости і шерех потопельних вод...Григорій Штонь
Квартирою снують струмки надвірної жаріні...Григорій Штонь
Мене хтось мстиво попередив...Григорій Штонь
Зле чуєшся, коли...Григорій Штонь
Кинджально довгі трасові вогні...Григорій Штонь
Удосвіта на прирічковий пастівник...Григорій Штонь
Cеред досвітніх близькоземних зір...Григорій Штонь
ЛюбовГригорій Штонь
Завантажити

Добу тому
Я був заскоченим на березі водойми,
Що має назву Київського моря,
Станом розгуби, у якому
Перебуваю досі.
Нас троє вуйків
Опісля шашлика і чарки
(Без мене, але ця деталь
Уваги не достойна)
На вікна дачі не дивились,
Бо порпались в пияцьких нетрях давнини.
І я в них був, мед-пиво пив...
І раптом хтось надвірність запалив.
Без грому, бдискавок...
Вечоровість
Опісля того почорніла,
Потім посивіла, а потім
Стала безнебною.
Точніш -
Глухошатровою.
Без ані натяку на обрійну далекість...
На виході із нашого притулку
Не було ганку. Лиш дашок,
Куди я втік
І бачу досі
Вовну пітьми, що розсувалась,
Здіймалась вище і верталась
Назад до носа.
З гуркотінням,
Низьким і тихим,
І недовгим...
Мигтливими ставали й з´яви
Венозних блискавиць.
Хмари ж спалахували не тільки зовні,
А й усередині.
А дощ
,Налякано й краплисто плакав...
Цей різнобій
Стіхій води, вогню й повітря,
Що німо здригувало, мав
Якесь пояснення.
Але без нас.
Вражало те, що метроном
Подібних здогадів
Збігався із пульсацією Неба...
Десь ближче півночі аспидна мла
Стала скидатись на парчу.
А ще пізніше я почув:
"Не тужся вирозуміти те,
Що не з голів людських росте.
Дивись
1.9.2021 р.

Партнери