Подія відбулася в книгарні "Є", зібравши шанувальників гостросюжетної прози та поціновувачів творчості автора. Житомир став вже шістнадцятим містом у всеукраїнському турі, де Мартин Якуб представляє свій новий роман, повідомляє "Суспільне. Житомир".

"Гріх на душу" є найбільшим за обсягом друкованим твором у бібліографії письменника – книга налічує 448 сторінок. У центрі сюжету – історія американської поліцейської Саллі Кондратюк, яка, виконуючи останню волю свого діда Микити, вирушає на його батьківщину – у невеличке село на Житомирщині.

Занурення у коріння зла: від Лісабона до Неділища

Мартин Якуб розповів, що ідея роману зародилася ще у 2018 році під час його перебування в Лісабоні. Натхненням для масштабу твору стала книга Жоеля Діккера "Справа Гаррі Квеберта". "Я подумав, що хочу зробити щось таке саме круте. Не за сюжетом, а за масштабом", – поділився письменник на презентації.

Ключовим елементом у створенні роману став вибір місця подій. Автор обрав село Неділище, яке має для нього особливе значення. "Це мені дуже близьке місце, бо я там проводив найкращі часи свого дитинства з моєю бабусею Лідією Мартинівною. Я подумав, що буде круто, якщо я, як Стівен Кінг, який всі свої романи поміщає в рідний штат Мен, писатиму щось про свою Житомирщину", – пояснив Мартин Якуб.

Таємниці минулого та родова пам´ять у сюжеті

За сюжетом, тепле та просте село, яке дідусь Саллі згадував як місце, де люди тримаються одне за одного, виявляється зовсім не таким. Там знаходять тіло вбитої дівчини. Коли місцева поліція не робить, а громада відвертається, Саллі береться за власне розслідування. Згодом вона усвідомлює, що це не просто вбивство, а клубок, що веде до самого серця спільноти – до давніх образ, невідпущених гріхів і страху, який передавався з покоління в покоління.

Генетична пам´ять та вчинки людей

Мартин Якуб зазначає, що його книга – це глибоке дослідження природи людських вчинків і того, звідки вони беруться. Він підкреслює, що люди часто вважають себе продуктом виховання, впливу соціуму, фільмів, книг та спілкування. Однак, за словами письменника, це не зовсім так.

"Ще до нашого народження могли трапитися якісь події, які впливатимуть і на нас. Наприклад, є умовна бабця, яка пережила Голодомор. Виживши, вона напрацювала певний набір дій, щоб далі мати можливість вижити. Народивши доньку, вона навчала цим правилам і її, щоб вона теж могла вижити, якщо таке станеться знов", – пояснює Якуб.

Він розвиває цю думку, демонструючи, як досвід травм може передаватися через покоління, навіть якщо прямий зв´язок з першоджерелом втрачається. "Коли народжується правнучка, то досвіду вже немає, бо прабабуся померла. А от певна послідовність дій збереглася. І ми, навіть не знаючи, чому ми щось робимо, все одно це робимо. От десь така історія закладена в цій книжці", – резюмував письменник, запрошуючи читачів зануритися у глибини людської психіки та родової пам´яті.

Фото: Суспільне Житомир/Вероніка Гасанова