Електронна бібліотека/Проза
- Після снігуОксана Куценко
- Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
- Буде час, коли ти...Сергій Жадан
- Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
- І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
- отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
- посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
- з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
- Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
- Вечірня школаДмитро Лазуткін
- Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
- Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
- Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
- Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
- Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
- Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
- Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
- Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
- Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
- Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
- Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
- Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
- Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
- Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
- Втрати...Сергій Кривцов
- В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
- Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
- Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
- Хто б міг подумати...Максим Кривцов
- Я поверну собі своє життя обіцяю...Максим Кривцов
- Моя голова котиться від посадки до посадки...Максим Кривцов
- Хочу розповісти вам історію про велетенського кота...Максим Кривцов
- Та, що зігріє тебе серед ночіСергій Жадан
В’язаний светр
Сірий зимовий вечір віддавав свої володіння ночі. На плиті зашваркотіла зварена кава, наче сварилася, що її так пізно взялися заварювати. Це тихе бурління-бурчання прокинуло, стрепенуло від сну, що вже підкрався. «Ні, спати я зараз не можу. Не заснути – одне бажання… Не заснути самій…»
Холод пронизував уже просто нестерпно, гострим жалом впиваючись у тіло, в саме серце. Єдиним теплим джерелом є зараз оте, незрозумілої форми, плетиво в руках. Єдиним порятунком. Хто б міг подумати? Але ще зовсім недавно ми щасливо сміялися разом, переглядаючи улюблену передачу та попиваючи запашне капучіно з веселих горняток у крапочку. Сміялися…
Та розмова вже не клеїлася. Ніби різні світи, різні планети. Звук, слова летять та… не долітаючи, відбиваються і падають, несприйняті, на підлогу. Різні мови.
- Дивися, - кричала я, - дивись, я намагаюсь, я все роблю для нас, я люблю тебе. Та ти мені зовсім не приділяєш уваги, не говориш теплих слів… А я люблю тебе…
«Себе, себе, себе…» - розумів ти.
– Це я все роблю для нас. Як давно я просив тебе зв’язати мені светр, а тобі все ніколи…
І знову прірва. Мовчання, вакуум. А що говорити далі? Навіщо? Слова всередині у кожного, а зрозуміти дано не всім.
Коли розійшлися, прірва здавалася ще більшою, нездоланною… Та думки були вже вільні. Вони снували, снували, аналізуючи й зважуючи, чіпляючись одна за одну. Чому так трапилося? Адже любили, горіли. І зараз заснути не можу, засиджуючись допізна, поки сон не зморить у кріслі – тільки б не лягати у те порожнє ліжко… без тебе.
Наче самі собою потрапили в руки спиці та клубок м`якої, теплої шерсті, що залишився ще від маминого рукоділля. Думка за думкою, петля за петлею… Отак і наші вчинки, слова, дії, зачіпляючись одне за одне, створюють картину наших стосунків.
Непомітно для мене половина светра була готова. І зараз, тримаючи його, відчувала у серці таке тепло, що жодний сон не міг би здолати. Тепер єдине бажання – закінчити в`язати подарунок. А далі що?
Телефонний спів повідомлення розігнав думки.
«Зустрінемося? Поговоримо? Скучив».
«Так. Завтра. У нашій кав`ярні».
На зустріч летіла, немов виросли крила. В`язаний подарунок тихо лежав у пакеті, гріючи надію. «Усе налагодиться», крутилася дзигою.
Так і сталося.
- Ти дуже красива і дуже потрібна мені, – У його очах тієї миті купавсь увесь світ.
- Я зв’язала тобі светр… – пересилюючи здавлене від хвилювання горло, вимовила я.
- Я тебе…
- Не треба, я зрозуміла…
- І я…
Нарешті ми сказали все зрозумілою для іншого мовою… Навчилися.
Останні події
- 20.03.2024|14:23У київському просторі PEN Ukraine відбудеться публічна розмова Мирослава Мариновича з Мирославою Барчук
- 20.03.2024|14:02В Україні видадуть продовження серії «Червоний Арлекін» італійського письменника Роберто Річчі
- 20.03.2024|14:00У «Видавництві 21» готують до друку перше в Україні гумористичне фентезі про ІТ
- 15.03.2024|16:37У Києві презентували епічне фентезі «Кий і морозна орда»
- 14.03.2024|11:27Книга Сергія Руденка "Бій за Київ" у фінському перекладі увійшла до короткого списку премії Drahomán Prize 2023 року
- 09.03.2024|14:20Оголошено імена лауреатів Шевченківської премії-2024
- 06.03.2024|18:34Оголошено претендентів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2024 році
- 05.03.2024|11:11У Львові презентують книжку Олени Чернінької, присвячену зниклому безвісти синові
- 05.03.2024|11:09«Сапієнси»: потаємна історія наукової фантастики. Лекція Володимира Аренєва
- 01.03.2024|13:50«Маріупольську драму» покажуть в Ужгороді та Києві