Завантажити

Вадить думкам і вабить

пам’яті клапоть

Торкає мене то шовком,

то електрошоком

Про шкіру твою, налиту

густим лате літа

Очей куракао блю

(я їх досі люблю)

Я чую твій голос досі,

мов грішниця ґоспел

Як горе-вояк - крові цівку

з фантому кінцівки

Чи наче снодійну казку,

котра, як не жаско,

щезає разом з дощем,

лишаючи щем

Всі меблі у білих хітонах...

Та ти будь, як вдома

Тут поки все йде своїм ходом:

напої із льодом,

плюс блюз - улюблений мій

ever-rest евритмій

Вінільно-ванільне звучання,

завжди надзвичайне

Чекала тебе, лякалась

Не знала, здавалось,

як бути, якби ти був тут

Тупик. Глухокут

В мистецтво обра¢зотворче

пірнала охоче

Такий зготувала спіч!

Зате, віч-на-віч...

я дякую за увагу

(її вже не прагну)

Хоча ти й шепочеш “Не їдь...”,

ми змінимо хіть

на повагу...

читати