Завантажити

Дніпро — мов розкритий

“Кобзар”,

і піднятим прапором —

небо.

Дозріває блакить,

виростає гроза —

невблаганно,

нестримно,

вишнево!

Тиша гучна —

понад прірву століть.

Шлях далекий Дніпра —

ніби доля незгасла…

На сторожі Вкраїни

стоїть

Незбориме

чоло Тараса!

Бездоріж. Безкаміння…
Ночами простували

на гору прочани.

Їм світало в очах.

Підіймалися — вглиб —

серед віть-чорноліть

відшукати дорогу…

Підвівся пророк,

щоб з’єднать береги

і волю піднять,

як Голгофу.

1969

читати