Електронна бібліотека/Поезія

Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
де я тебе розлив...Сергій Осока
"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
Вечірня школаДмитро Лазуткін
Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
Втрати...Сергій Кривцов
В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
Завантажити

За вечерею
з європейськими інтелектуалами
запитали:
Що для вас Україна і чому ви усі
співаєте про готовність вмирати
за неї?
Чи не краще було би
домовитися і жити?
Чи ж спокійні людські життя не цінніші?
І я подумала:
спробуй, живи й домовся,
якщо віддають половину тіла
людини яку ти любиш.
І ще подумала:
буває, що падаєш від утоми,
а щось невидиме
бере на руки й ніжно тебе проносить
крізь чумацьку печаль – просто до моря.
А буває так, що землю гризеш од відчаю,
а вітер тебе здіймає, і ніби бачиш
одну із ваших рік, простерту сильним крилом
із пір´ям дрібних приток.
А ще, буває,
будуєш дім і приходять чужі руйнувати
до каменя. Але ти встаєш –
навіть опісля розстрілу –
і будуєш спочатку.
А буває, що їдеш
крізь нашорошені села,
де жінки, старі та діти,
де століттями поспіль
козацькі похорони з голосінням при гробі,
але щороку до Великодня
білять хати, і сливки, і яблуні.
А ще буває, що легко цілуєш у шию –
і сіль тобі на губах, і Україна.
Але від мене чекали
короткої відповіді.
І я сказала:
це повітря в легенях,
загострене почуття справедливості
і свободи.

Партнери