Завантажити

Жив собі колись поет,

Що ненавидів Інтернет.

Ну хоч ти трісни, хоч втопись,-

А жив такий дивак колись.

Не вмикав він свій ноутбук,

Не заходив на Фейсбук,

Ні на Твіттер, ні на блог,-

Отакий поет був лох.

Він відсталим був, як двері,

Творив вірші на папері,

Виписував закарлючки

Кульковою ручкою

І складав їх у шухляду

(Так йому й потрібно, гаду!)

Ще й казав, що в Мережі

Не поети – муляжі.

Він писав про дивні речі

Для дорослих і малечі,

І хоч були вірші файні,

Але ж... вибачте - в оффлайні.

Хто ж їх там читатиме,

Хто ж їх цитуватиме?

Всім відомо вже ж давно,

Що оффлайн – то є лайно!

А кожен стóящий поет

Має вихід в Інтернет,

Має там свою сторінку,

Френдів , фанів, й навіть жінку.

Хочеш брата чи сестру?-

Заходи на poem.ru.

Всі в Інет ведуть стежки,

Так що на фіг ті книжки?

Але впертим був поет,

Не заходив в Інтернет.

Але якось, в одну осінь,

Він пішов. І ходить досі...

І ніхто не зна, де він,

Який в нього nik, uin,

Яке псевдо , поганяло ,

Зник – і геть його не стало.

У нас хоча б є дзер-ка-ло ,

А він щез – мов не було,

Ото така його трафила кара,

І він тепер ніхто. Примара.

Літає він всюди, немов НЛО,

І чинить усякеє нам западло.

І якщо у вас раптом завис Інтернет-

То знайте:

Це мститься вам Чорний Поет!

(липень, 2010)

читати