Завантажити

заслуг. Мій Меценате,
сей раз я маю затягти позов
супроти тебе.
 
М е ц е н а т
 
Як?
 
П р е ф е к т
 
Бо сю перлину
не ти, а я відкрив уперше.
 
М е ц е н а т
 
Справді?
 
П р е ф е к т
 
І в тім моя заслуга є ще більша,
що перли я не проковтнув, знайшовши,
хоч, власне, я повинен був ковтнути.
 
М е ц е н а т

Я хтів би сеє краще зрозуміти.
 
П р е ф е к т
 
О, се не таїна! Колись я тута
відкрив чи, краще мовити, закрив
гетерію співецьку потаємну.
Товаришем у ній був наймолодшим
осей співець. Я ощадив його,
вважаючи на молодощі ніжні,
і він один лишився з товариства,
бо, знаю добре, більше в цілім краї
гетерій не було, нема й не буде.
 
А н т е й

Ти помиляєшся, ще є одна.
 
П р е ф е к т

Де?
 
А н т е й
 
На Парнасі. Дев'ять і один
там сходяться на оргії таємні
і закриваються від ока влади
густими хмарами.
 
М е ц е н а т
 
Ха-ха! Се влучно!
 
П р е ф е к т

 
(змінивши свій одноманітно-недбалий тон на гризький)
 
Не так-то вже і влучно. Меценате.
Ті "дев'ять і один" - Феб і камени -
зовсім то не гетерія таємна,
а хор панегіристів. Їм же треба
амброзію та нектар заробити,
то й мусять панегірики співати.
 
А н т е й

Кому?
 
П р е ф е к т
 
Звичайно, генієві Риму.
Парнас, Олімп і всі святії гори
тепер в його імперію дістались,
і тільки тим богам живеться добре
що мають гідність римських громадян
або принаймні ласку Мецената
всесвітнього, а той є геній Риму.
Котрі ж боги йому не покорились,
ті вигнані були або й розп'яті.
 
А н т е й
 
І що ж? Вони від того повмирали?
 
М е ц е н а т

 
(нишком, нахиливишсь до префекта)
 
Мій друже, вибачай, але юрбі
сі жарти можуть видатись блюзнірством.
 
П р е ф е к т
 
(знов здержано)
 
Нехай боги простять, не міг римлянин
останнє слово полишить за греком.
 
М е ц е н а т

 
(голосно до Антея)
 
Людською мовою ми наситились.
Час обізватись мовою богів
тобі, Антею.
 
А н т е й
 
Вибачай, преславний,
мені не хоче муза помагати,
либонь, вона сьогодні не голодна,
а я без неї - мов безструнна ліра.
М е це н а т
Невже се друг мій відібрав їй настрій?
 
П р е ф е к т
 
За правду перепрошувать не буду,
а музі, що сьогодні не голодна,
слід пам'ятать, що й у богів є завтра
лише тоді, коли його заслужать.
 
А н т е й
 
Не раз, хто забувається про завтра,
той має вічність.
 
В атріумі чутно гомін.
 
М е ц е н а т
 
Що се там за гомін?
А т р і є н з і й
 
(з порога)
 
Преславний пане, там якась грекиня
прийшла й дозволу просить уступити,
щоб тут постояти коло порогу,
поки співець Антей співати буде.
 
М е ц е н а т
 
Та хто ж вона? Якого сутану?
А т р і є н з і й
Каже,
що єсть вона Антеєва жона.
 
М е ц е н а т
 
Що ж, хай увійде.
 
Атрієнзій виходить. На порозі з'являється Неріса і вклоняється
 
А н т е й
 
Нащо се, Нерісо?
 
Неріса мовчить і соромливо закривається покривалом.

Вернись додому!
 
М е ц е н а т
 
Вибачай, Антею!
Тут я господар і не дозволяю
своїх гостей нікому проганяти.
Ти вільний зоставатися чи ні,
але й твоя жона так само вільна,
поки вона в гостиш в Мецената.
 
А н т е й

 
(до Неріси)

Ти хочеш тут лишитись?
 
Н е р і с а

 
(тихе, але твердо)
 
Я лишуся.
 
П р о к у р а т о р

 
(стиха до Мецената)
 
Се ти не дурно так, - вона зграбненька.
І звідки він узяв собі сю німфу?
 
М е ц е н а т
 
Такі ніжки бувають лиш в Танагрі.
Мені повір, я знаюся на тому.
 
(До Неріси).

Чи ви давно по шлюбі?
 
Н е р і с а
 
Перший місяць.
 
М е ц е н а т

 
(до Антея)
 
О, то невже тобі, Антею, треба
ще й муз до помочі в медовий місяць?
Ти й так повинен би співать, як бог,
коли ся грація перед тобою!
Але чого ж вона під покривалом?
 
А н т е й

Так звичай еллінський жінкам велить.
 
М е ц е н а т
 
Але в моїй господі звичай римський,
і він свої вимоги має. Мусиш
дозволити дружині відслонитись.
 
Неріса, не ждучи Антеєвої відповіді, одкриває обличчя і соромливо поглядає на Мецената.
 
Боги мої! Ви подивіться, друзі!
Се ж тая мармурова Терпсіхора,
що я купив учора від Федона!
Се випадок? Ні, випадків таких
не може бути!
 
(До Неріси).

Він різьбив із тебе?
Н е рі с а
Так, пане.
 
М е ц е н а т

Що ж, ти й танцювати вмієш?
 
Н е р і с а

Не знаю...
 
М е ц е н а т
 
Як не знаєш? Терпсіхора
не знає, що вона богиня танцю?
 
А н т е й
 
Се значить, що вона не танцівниця
і поза домом танцювать не вміє.
 
М е ц е н а т

То я прийду колись до твого дому.
 
А н т е й
 
Се буде честь мені. Але не знаю,
чи трапиться тобі Нерісу бачить,
бо мати, жінка і сестра у мене
перебувають завжди в гінекеї,
а я ж тебе не смію там вітати.
 
М е ц е н а т

Недобрий звичай ваш!
 
А н т е й
 
Такий він здавна, -
не я його, преславний, встановив.
 
П р о к у р а т о р

Але ти радо з

читати