Завантажити

кохати так дівку! І цілує, і пригортає, і щебече!.. І так же то любо тоді стане на серцеві та весело! (Співи).
Любий Антоне,
Мій ти соколе,
Ти ж мій коханий,
Ти ж мій жаданий!
Як мені любо
Вкупці з тобою!
Не зрадь же мене,
Мій ти соболю!
Моя ти думко,
Мій ти кришталю,
Тебе ж,серденько,
Щиро кохаю.
Як мені любо і т. д.
(Пішла в хату).

ЯВА 7
Дранко і Горпина.
Горпина (ідучи через кін). Я ж вам кажу, що зараз вернусь!
Дранко. А я тобі кажу: вернись! Вернись зараз мені, бо ноги поперебиваю!
Горпина. А я вам кажу: не вернусь-таки. (Пішла)
Дранко. Ах ти ж анахтема! (Кидає вслід їй палицю і попади в Скакунця).

ЯВА 8 Дранко і Скакунець.
Скакунець (підняв палку). Ну що ж, як оцей документ та представлю я до особи мирового судді?
Дранко. Вибачайте, то я ненароком!
Скакунець. Що мені з вашого "вибачайте"? Ви моїй особі могли оцією особой ноги поперебивать.
Дранко. Вибачайте, будь ласка!
Скакунець. Знов "вибачайте"! Чудний народ!
Дранко. А чого ж вам ще?
Скакунець. Не доводя до особи мирового судді, предлагаю вашій особі заплатить моїй особі руб се-ребра. На це вам даю строку три дні. Це одна стаття. А другий параграф: маю до вас листа з города.
Дранко. Листа? Давайте мерщій! (Убік). Певно, від Лахтійона Хведоровича з города! Може, про що цікаве пише?
Скакунець (гука в двір Кукси). А хто там є живий? Скажіть хазяїнові, що маю до нього лист з города!

ЯВА 9 Кукса хутко виходить з млина.
Кукса. Кажете, листа до мене принесли? (Убік). Певно, хтось з приятелів чи не жениха рає?..
Дранко. Давайте ж мерщій, бо мені ніколи! ^Писар. Ніколи не треба хапатись! Хто хапається, той тільки діло псує, так і в псалтирі показано: хто спішить, той людей смішить... Так-то, приятелі мої любез-нії і милостиві государі. *
Кукса. Пожалуйста, мерщій давайте!
Писар. Що?
Кукса. Та лист же!
Писар. Який?
Дранко. А, які-бо ви! Тут повна голова клопоту!..
Кукса. Аж гуде в голові, як у млині, від того клопоту...
Писар. Слухайте сюди, я вам розкажу одну причту. їхав один чоловік через вузенький місток, а йому назустріч полупанок. "Звертай!" - кричить полупанок. Той мовчить. "Звертай!" - кричить удруге. Той таки мовчить. Полупанок баче, що неперевага, вже промовив стиха: "Будь ласка, зверни, чоловіче добрий". А чоловік тоді і одмовив: "А де ж ваше здрастуйте?.."
Кукса і Дранко. Хіба ж ми з вами не здра-стувались?
Писар. По справці оказується, що ні! Дранко (простяга руку). То здрастуйтеї Кукса (тож). Моє поштеніє!
Писар (стиска руки). Доброго здоров'ячка! Як ви собі поживаєте? .
Дранко. Та так, поманеньку!
Кукса. Полегеньку: то скоком, то боком!
Писар. Ну, слава богу! Що ж у вас тут нового?
Дранко і Кукса. О, вже знов почали! Та мер-щій-бо!..
Писар. Чого це ви до мене прилипаєте? Дранко і Кукса. Та де ж листи?
Писар. Листи? Листи там, де їм слід бути,- на дереві!
Дранко. Та ні, листи ті, письма? Кукса. Те, що чорнилом по бумазі... Писар. А, письма? У волості!
Дранко. То так би й казали зразу! (До Кукси). Побіжимо, сусіде?
Кукса. А що ж, пошкунделяємо. Писар. Волость замкнена. Дранко і Кукса. Ав кого ж ключ? Писар. У кого належить йому по закону бути. Закон показує: "Печать у старшини, бляха у соцького, книга у зборщика, а ключ у писаря!" Писар єсть ключ до всяких ділові..
Дранко і Кукса. Так одімкніть!
Писар. Одімкнуть не штука, коли б не Заржавів...
Дранко. Лоєм помастіть...
Кукса. Або олинавтом...
Писар. Не безпокойтесь! Я всі свої арихметики і без вас понімаю!
Дранко і Кукса. Ну?
Писар. Не нукайте, не повезе... А як засіпаєте, то ще й хвицать почне!
Дранко і Кукса. Морока з вами-та й годі! -
Писар. Скажіть мені, любезнійші мої приятелі і милостиві государі: як ви збираєтесь куди їхать, чи ви годуєте коней?
Дранко. Хто ж цього не зна?
Кукса. Не погодувавши, не поїдеш!
Писар. І оброку даєте?
Дранко. Як не даси вівса, не побіжать!
Кукса. Що й казать, з двору не рушать, пристануть.
Писар. Стало бить, їхати: тпру?
Дранко і Кукса. А так, так: тпру!
Писар. От вам і вся політика! Розумно вам?
Дранко і Кукса. Ні!
Писар. Так слухайте ж, я вам розтовкую усе по пунктах і по параграфах:
Как без політики жити На цім химернім світі? 'Чи викрешеш з кременю. Вогню без кресала? Чи солодко їсться Борщ голий без сала? А коли до смаку Пампушки без часнику, Без олії галушки Або риба без юшки? Не знаю, панове, Как на ваші зуби, А я від тії страви Одвертаю губи! Кожний писар споконвік - Політичний чоловік:
Нельзя йому слова свої На вітер пускати,
За все він повинен
Гребувати плати...
Бо волосний писар,
Што в слюсарні слісар,
Што у плузі чересло
Або в човні те весло.
Не знаю, панове,
Як вам це здається?
Я. ж маракую, 'Што скрізь так ведеться!
Тепер візьмем кого з селян,
Не з грошовитих, а з бідних мирян:
Чи знайдеться хоч один
Такий вже не ласий,
Щоб йому перед різдвом
Не снились ковбаси, А у піст тарань,

читати