Електронна бібліотека/Проза

Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Завантажити

самому везти будто не рука! Ну, — подал он Мазепе налитый уже Марианной кубок, — выпьем же за то, что Господь привел тебя под нашу убогую кровлю! Да наливай же и себе, Марианна, выпьем все разом. Вот так! — и поднявши высоко свой кубок, он произнес громко: — Даруй же тебе, Боже, славы и здоровья, а нам дай, Боже, поквитовать когда-нибудь твою рыцарскую услугу. — С этими словами он чокнулся своим кубком с Мазепой, а затем и с Марианной.
Мазепа наклонил голову в знак благодарности на приветливые слова полковника и отвечал, чокаясь также своим кубком с полковником и с Марианной:
— Напрасно благодаришь меня, пане полковнику, — в этом "вчынку" виновницей была одна слепая доля, которая привела меня на ту пору в лес, но если ты это считаешь заслугой, то доля уже "стократ" вознаградила меня тем, что снова привела к вам.
— Хо-хо! — улыбнулся полковник, расправляя богатырские усы, — вижу, щедрый ты на слова, пане ротмистре, так совсем захвалишь нас с донькой: мы и вправду подумаем, что мы какие-нибудь важные птицы, а не опальные казаки. Одначе расскажи же мне, каким образом сталось все это, как пошел ты на ту пору в лес?
— Я ехал от кошевого запорожского Сирко посланцем к Дорошенко...
— От Сирко к Дорошенко? — перебила его с изумлением і Марианна.
— Да, от Сирко к Дорошенко. Но что же тебя удивляет в этом, Марианна? — переспросил девушку Мазепа.
— Так значит, ты наш, а не польский пан? — слегка запнулась девушка.
— Ваш, Марианна, и сердцем и душой, — отвечал с чувством Мазепа. — Я происхожу из старожитной украинской шляхты, отец мой, и дед, и прадед никогда не отступали от своей отчизны и православной веры, я же вправду служил сперва при польском короле, я думал, что можно еще с помощью ляхов успокоить как-нибудь отчизну, но теперь я изверился в них, я решил оставить навсегда Варшаву и остался навсегда при Дорошенко, хочу послужить, чем могу, заплаканной отчизне.
— И слава Богу, — заключил полковник, — какого там добра от ляхов ожидать, а такая голова, как твоя, сослужит нам немалую службу. Из груди девушки вырвался какой-то облегченный вздох.
— А мне говорили... я думала, — поправилась она, — что ты польский пан, но теперь, когда я знаю, что ты наш, казаче, вдвойне рада видеть тебя здесь.
Мазепа только что хотел спросить Марианну, кто это говорил ей, что он польский пан, но в это время к нему обратился полковник.
— Однако к делу, панове громадо, — заговорил он, "одбатовуючы" себе огромный кусок окорока и отправляя в рот за каждым своим словом гигантские куски. — Ты говоришь, что гетман Дорошенко спрашивает нас, как стоит здесь наша справа? Мазепа наклонил голову.
— Ширится повсюду и среди поспольства, и среди старшины. Работаем мы с донькой, да нежинский полковник Гвинтовка, старый честный казак, да переяславский Думитрашко, да Солонина, да Лизогуб, да Горленко, Самойлович, он хоть и хитрый лис, любит на двух лавах садиться, а голова у него не порожняя...
Затем полковник перешел к перечислению преданных Дорошенко сел, местечек и городов; он исчислил Мазепе точны силы Бруховецкого и количество находящихся по всей Украине ратных людей и определил ему тот путь, по которому лучше всего было бы двигаться Дорошенко.
Марианна принимала деятельное участие в этом разговоре, но Мазепа рассеянно слушал его. Он не мог оторвать ее их восхищенных глаз от сидевшей против него девушки.
В своем домашнем наряде, освещенная ярким пламенем огня, она казалась ему еще прекраснее.
Марианна говорила с воодушевлением; на щеках ее вспыхнул яркий румянец, серые глаза казались теперь черными блестящими драгоценными камнями. Но несмотря на ее воодушевление, Мазепе чувствовалось что-то тайное, грустное в этой прямой линии ее сросшихся черных бровей... Ему казалось, что он читает в ее строгих чертах предсказание какой-то печальной доли...
Увлеченный со своей стороны своим рассказом, полковник не замечал рассеянности Мазепы. Наконец он передал ему все нужные известия и тогда только заметил, что тарелка Мазепы оставалась совершенно пустой.
— Гай, гай! — вскрикнул он. — Куда и "кепськи" мы с тобой хозяева, Марианна: пословица говорит, что "соловья баснями не кормят", а мы с тобою так заговорили нашего гостя, что он, пожалуй, и совсем от голода пропадет.
— Что правда, то правда, — согласилась с улыбкой Марианна. — Ешь же на здоровье, казаче, не жди от меня "прынукы", не умею я так "трахтовать", как вельможные пани или значные городянки — прости за простой обычай: бери сам, что понравится, на доброе здоровье.
С этими словами она начала подвигать к Мазепе одно за другим все стоявшие на столе блюда.
Мазепа следил за всеми ее движениями, и каждое ее движение, такое простое и непринужденное, каждая ее улыбка, каждое ее смелое, прямое слово нравилось ему все больше и больше.
— Одначе пора же и челядь твою во двор впустить, — заметил полковник.
Тут только вспомнил

Останні події

15.05.2025|10:47
Літературний конкурс малої прози імені Івана Чендея оголосив довгі списки 2025 року
14.05.2025|19:02
12-й Чілдрен Кінофест оголосив програму
14.05.2025|10:35
Аудіовистава «Повернення» — новий проєкт театру Франца Кафки про пам’ять і дружбу
14.05.2025|10:29
У Лондоні презентували проєкт української військової поезії «Збиті рими»
14.05.2025|10:05
Оливки у борщі, риба зі щавлем та водка на бузку: у Луцьку обговорювали і куштували їжу часів Гетьманщини
14.05.2025|09:57
«Основи» видають першу повну збірку фотографій з однойменної мистецької серії Саші Курмаза
09.05.2025|12:40
У Києві презентують поетичну збірку Сергія «Колоса» Мартинюка «Політика памʼяті»
09.05.2025|12:34
Вірші Грицька Чубая у виконанні акторів Львівського театру імені Франца Кафки
07.05.2025|11:45
Meridian Czernowitz видає першу поетичну книжку Юлії Паєвської (Тайри) – «Наживо»
07.05.2025|11:42
Місця та біографії, які руйнує Росія. У Києві презентують книжку «Контурні карти пам’яті»


Партнери