Завантажити

Презентую ПОЕТИЧНОЦЕНТРИЧНІСТЬ

Часозачислюймося до вибухотворчого

паралельнонобелівського

поетичного волевиявлення

світостворення,

поетів, що сповідують філософську думку,

вписуймося поколінням перевідродження відліку,

розквітом текстоматерії некстмодерного віршовіття,

в часопросторі неопоезії 21- шого …ліття,

тут презентую ПОЕТИЧНОЦЕНТРИЧНІСТЬ,

що є наступним напрямком,

вищосходинкою, нововитком,

столичністю сенсів

ідеалоносійних слів

у свідомості, з поміж інших,

з надважливістю літературного шляху

у всесвітності

та віршовічності,

прагну новосвітових якостей та властивостей віршів,

хочу щоби література стала більшим…

ГОЛОВНА ДОРОГА

Серед Земного більярду атомів, місце –

левове, під Сонцем та Місяцем,

в людях посів мурашник споживацтва,

віддругорядивши смугу злітну

до літературного космосу, для зореліту

читацтва,

лише не обмеживши себе стінами та дахами цивілізаційними,

поза лавиною справ псевдопотребних,

що скочується потом з часу лиця,

усвідомленовидніються літературні зірки, планети,

галактики, всесвіти,

коли вживочитаєшся до їх словодушевного наступномодерного Неба,

поринеш у світобуття його змістовтілення,

де попри затінення,

маяком з книгораю,

посиланнями віршозоряного рою,

стають виміри поетичні –

суттєзначущишими,

від того як були додатком до політичності,

важливішими перегорнутої історичності,

далекогляднішими за реалізму обмежену видимість,

вище фінансових і духовних пірамід,

яких, людство, – висоту подолає, і вищість опанує,

та календар поезії облюбує,

так як поетичне світло від землі до зірок

зігріває планети духу, і освітлює думки крок,

бо душа розквітає, зоріє, планетозаселяється –

філософським сенсотворчим словом, поетично – прикрашається,

література – її головна дорога

у всесвіт, і в собі, до бога,

із розмаїтовсесвітностями

щастявідчуттями…

ШЛЯХИ ДО ВПОРЯДКУВАННЯ ВСЕСВІТНІ

Якби ми не продзьобували, мов пташенята, світобудови стелі,

зростаючи до зірок,

не залишали своїх домівок,

не йшли у пустелі,

у пошуку у собі світу,

літерами на сонячному аркуші світла,

не розходились би з тими що спрощували нас,

та не перетворювали на далекі шляхи свій час,

не скочувались ніколи з грошових горів,

й не пригублювали би присмаку горя,

і робили би лише те що другими заведено,

а не що по душі,

то життя стало би до приземленого зведене,

і хід думок був би інший,

не той що запалює зірки в тобі,

який запускає крутитися планетами, а не в юрбі,

бувають помічниками навіть несприятливі обставини земні

бо вони відкривають шляхи до впорядкування всесвітні…

читати