Електронна бібліотека/Поезія

Номер 13Ольга Полевіна
Що ж, залишмо на час...Сергій Жадан
Приїхавши до чужого міста на початку літа...Сергій Жадан
Дядь Саша працював на Фрунзе в кабаку...Сергій Жадан
ВіршіНая Задніпрянська
Так раптово відцвіла любов…Василь Кузан
Чужі гріхи (уривок з роману)Таня П’янкова
"Тиха країна по Великодню..."Сергій Жадан
"Дан. Варвара і варвари" (уривок із роману)Олена Чернінька
"...Зовсім розстроївся дорогою наш оркестр"Сергій Жадан
Між Небом і ЗемлеюВалентина Семеняк
ВіршіХристо Черняев
Лопушане поле (УРИВОК)Катажина Ририх
ШЛЮБНА НІЧОлександр Астаф´єв
«Dolce Vita» (уривок)Марія Микицей
Гора вин (новела)Віктор Палинський
Нарцисизм і стражданняСтепан Процюк
Наодинці з порожнечеюСтепан Процюк
Terra incognitaСтепан Процюк
ПО НЕБУ ВНИЗ (уривок із роману)Наіль Ісмайлов
"Сни з колодязя" (уривок з роману)Алла Рогашко
Спорудження залізничної станції (1931) (дубль)Дебора Фогель
Спорудження залізничної станції (1931)Дебора Фогель
«Акація квітне» (1932)Дебора Фогель
Квіткові з азаліямиДебора Фогель
ПубліцистикаДебора Фогель
Мавка і БерсеркГанна Заворотна
Втеча до морокуІгор Скрипник
Із майбутньої книгиВасиль Кузан
Доторкнутися до кумираЄвген Баль
Азовські сомикиЄвген Баль
Меридіани штурмана БаркаЄвген Баль
З книжки «Глінтвейн дорогою на Говерлу»Василь Карп’юк
Завантажити

***

Падає, падає осінь

Прямо тобі на плечі.

Втома в очах, чи здалося?

Літо вже склало речі.

 

Падає, падає осінь

На засмутніле місто.

Перебираєш досі

Спогадів літніх намисто.

***

Світло скінчилося.

Час спати…

***

Весно, кринице моя неозора!

Час залишити смуток в зимі.

Після зими, що лишилось прозорим –

Це ми.

 

 

 

***

Тиша мене залишила

Наодинці із галасом.

Я не чую нічого і чую все.

Квітка на підвіконні

Співає пісню про ліс,

Я співаю про тишу,

А тиші ніде нема.

***

Місяць оголив зуби. Сміється глухо.

Дивиться на мене холодно і презирливо.

Я затуляю очі, шукаю навпомацки

Стежину до обрію, де заховалося Сонце.

-1-

Дерево мовчить… дерево чує…

Дерево бачить, як твориться історія,

Дерево тягне руки для допомоги,

До дерева теж тягнуться…

І зрубують…

 

 

-2-

Дерево народилося і бачило біль,

Дерево хотіло говорити, але не могло,

Дерево міцніло і тяглося до людей,

Дерево пригортало їх…

 

Дерево померло, щоб стати хрестом…

Хрестом спасіння…

«Сліпий дощ»

-1-

Достигла ягідка неба зірвалась, упала.

А за нею іще і ще…

І ось вже й на дорозі –

Краєчок неба.

-2-

Паперові човни попливли.

Чобітки калюжі розбризкують.

Відіграли своє парасолі.

 

***

«Волошки хотіли стати як небо, і стали як небо»

М. Коцюбинський

Вони ходили у кумедних кросівках,

Довгих футболках і сонячних окулярах.

І казали: Небо! Ми будемо, як ти!

А то й краще!

І вони пофарбували волосся

У блакитний колір, одягли сині лінзи,

Навчилися дивитися на сонце без окулярів.

І стали волошками –

Маленьким земним небом на ніжці.

***

Планета хвилюється раз.

Їй хочеться спокою.

Планета хвилюється два.

Їй мріється світле майбутнє.

Планета хвилюється три,

І завмирає від жаху.

***

У дерев своя філософія:

Стій і всотуй, стій і всотуй.

Запитає тебе дівчина

І ти гладь її лагідно

І мовчи.

Запитає тебе хлопець

І ти випростайся у гору

І мовчи.

У тобі все,

Всі сплетіння і перехрестя

У тобі.

Ти – дерево всесвітньої втоми,

Дерево всесвітньої радості,

 

В твоєму корінні переплелися всі віки і століття.

Знаєш і мовчиш.



Партнери