Електронна бібліотека/Поезія

Номер 13Ольга Полевіна
Що ж, залишмо на час...Сергій Жадан
Приїхавши до чужого міста на початку літа...Сергій Жадан
Дядь Саша працював на Фрунзе в кабаку...Сергій Жадан
ВіршіНая Задніпрянська
Так раптово відцвіла любов…Василь Кузан
Чужі гріхи (уривок з роману)Таня П’янкова
"Тиха країна по Великодню..."Сергій Жадан
"Дан. Варвара і варвари" (уривок із роману)Олена Чернінька
"...Зовсім розстроївся дорогою наш оркестр"Сергій Жадан
Між Небом і ЗемлеюВалентина Семеняк
ВіршіХристо Черняев
Лопушане поле (УРИВОК)Катажина Ририх
ШЛЮБНА НІЧОлександр Астаф´єв
«Dolce Vita» (уривок)Марія Микицей
Гора вин (новела)Віктор Палинський
Нарцисизм і стражданняСтепан Процюк
Наодинці з порожнечеюСтепан Процюк
Terra incognitaСтепан Процюк
ПО НЕБУ ВНИЗ (уривок із роману)Наіль Ісмайлов
"Сни з колодязя" (уривок з роману)Алла Рогашко
Спорудження залізничної станції (1931) (дубль)Дебора Фогель
Спорудження залізничної станції (1931)Дебора Фогель
«Акація квітне» (1932)Дебора Фогель
Квіткові з азаліямиДебора Фогель
ПубліцистикаДебора Фогель
Мавка і БерсеркГанна Заворотна
Втеча до морокуІгор Скрипник
Із майбутньої книгиВасиль Кузан
Доторкнутися до кумираЄвген Баль
Азовські сомикиЄвген Баль
Меридіани штурмана БаркаЄвген Баль
З книжки «Глінтвейн дорогою на Говерлу»Василь Карп’юк
Завантажити

 

найрідніша цей зачумлений вигуком вірш

писався із набережної невиліковних

у таких загумінках з котрих повір

легше морю втекти аніж нам умовно

кажучи простягнути руки одне одному

я пишу із любов’ю у безкраї жодному

 

знаєш колись ця набережна так постаріє

що оглухне гул у забутих мушлях

сповільниться нерест а китове сім’я

не віднайде пару і «чи можна вкушу»

питатимуть акули беззубо ніяковіючи

я пишу із любов’ю це розуміючи

 

здається я дуже опустився останніми днями

розпитую про щастя у повій портових

моєму блакитному погляду заздрять п’яні

і апостоли що у сіті діряві піймавши слово

називають його рибою а «Мадеру» сльозою

я пишу із любов’ю на самоті з тобою

 

тут відстані настільки далекі що це геніально

торкаюсь тебе сплячої і знову чекаю смерку

бо день вийняв мій фатум із твоєї фати прощально

як виймають небажаний плід акушерки

і цей згусточок крові тремким шамкотінням

пише щось про любов між сльозами і блювотинням

 

я не маю до тебе величі гордості чи самолюбства

бо залишу по собі обвітрений труп з кістками

і мішок надбань умовних для цього людства

що провадило війни доки я переймався світами

і можливо прийде на погост із букетом фіалок

я пишу із любов’ю до шкарпеток твоїх і твоїх фіранок

 

я б назвав це руїнами Трої Помпеї чи Карфагену

але ж щодня приношу глину і щось там будую

я став зодчим і наново вчуся писати поему

вчуся наново вірші писати котрі почують

я назву це поразкою вічних основ Парнасу

бо пишу із любов’ю до жінки а не до часу

 

2010



Партнери