Завантажити

Коли запитують мене, звідкіль я родом,

Я не кажу: з Миронівки. Дарма,

Що вісім літ ходив у дощ і бродом

Крізь заметіль, коли була зима,

У третю школу. Як я не старався,

Та почуття до міста все ж мовчать.

І Владиславці я не присягався,

Хоча й сія у паспорті печать.

Коли запитують мене, звідкіль я родом,

Не кваплюся я – поспіх недоцільний,

А усміхаюсь тепло й без погорди

І одмовляю тихо: Я станційний.

І спогади виструнчуються дружно:

Руда на шпалах, дрібка сірки в жмені,

І товарняк, що довго і натужно

Долає міст лункий через Бутеню.

Оце моє, знайоме до нестями,

Я так любив цю музику просту.

Уперше я почув не голос мами,

А перестук вагонів на мосту.

Там світлофори із очима злими,

Там стрілочників жовті прапорці…

Ми бігали на колії малими

Збирати різнобарвні камінці.

Здирались хутко по вагонних стінах,

Мостили під колеса п’ятаки,

А збиті садна рясно на колінах

Рябіли наче вкраплені зірки.

Ми тут жили з весни і до морозів,

Росли на шпалах, наче будяки,

І теплий дух з важких електровозів

Нас обвівав і лаялись дядьки.

А ми тікали десь поміж составів,

Здирали нігті, зойкали до сліз,

І шморгали носами й виростали

Під ляскіт зчепів і постук коліс.

І вже ходив по хліб я до вокзалу.

Десь туркотів тихенько тепловоз,

А черга нервувала й виглядала,

Чи з’явиться конячка – хлібовоз.

То був не хліб, а коровай безцінний,

Такого не знайдеш і за віки.

Його купити прагли всі станційні

Й збігалися усі провідники.

А ще було морозиво. В їдальні

По п’ять копійок теплі пиріжки,

Солодка газ-вода у дяді Вані,

У тихому книжковому – книжки.

І нині, як лискучу рейки смужку

Переступлю, то згадую умить

І батькову прогріту піскосушку

І міст, який і стогне і гримить.

А як приємно вийти до перону

І знов почути, що швидкий прибув.

Вдихнути легко і струснути втому:

Я тут і я нічого не забув.

Погончики на плечах у службовців,

Прожектори крізь сутінки густі,

І радісне хрипіння гучномовців:

Знайшли таки повітря у хвості!

На клумбах чорнобривці і гвоздички,

Між колій десь прив’язана коза,

Стрімка проворна гусінь електрички,

Південний парк, північний парк, вокзал…

Чи сам на сам, а чи перед народом,

Чи нині чи, як стану на межу,

Як хто мене спита, звідкіль я родом,

То я йому на станцію вкажу.

2004 р.

читати