Завантажити

проявити власний талант, позбавили змоги бути корисним суспільству. Доведіть тим, хто це вчинив, що Ви сильніший.

НАПЕРЕДОДНІ СУДУ
Повідомляючи Вам про дату попереднього судового слухання, “левітанша” (особа, котра доносить до відому підсудних та засуджених рішення, висновки та постанови різних інстанцій), видасть на руки “обвинувальний висновок” (“об‘єбон”). Можете зберегти його на пам’ять (нащадкам), можете використати (як папір, за призначенням), але перш ніж скористатись другою порадою, ознайомтесь з висновками, котрі зробив слідчий і переконайтесь в тім, що він дійсно таки пес смердючий. Ще одна малоприємна деталь. Знищивши обвинувальний в присутності інших, Ви ризикуєте викликати зайву й нездорову підозру. Що таке? Ви щось приховуєте від решти? В чім справа? Чому? Попереднє судове слухання є пустою формальністю, і швидше всього відбудеться без Вашої участі. Суддя в супроводі секретаря ввійде в судову залу (окрім прокурора й захисника там навряд чи ще хтось буде присутнім) й полиставши том кримінальної справи оголосить про те, що матеріали зібрані повністю, всі процесуальні вимоги слідчим виконано, й суд готовий розпочати судове розслідування. Суддя й секретар навряд чи обтяжуватимуть себе тим, аби повідомити Вам про дату першого засідання судового розслідування. Це вимушений буде вчинити Ваш захисник. Вимагайте від нього, аби він “тримав руку на пульсі” всіх подій і не соромтесь вимагати добросовісного виконання взятих на себе зобов’язань, адже реалії української судової системи такі, що потребують безугавного нагляду. Пам’ятайте, що цінуються не ті захисники, котрі мають дар красномовства, а ті, які вміють виконувати поставлені перед ними вимоги “клієнтів”. “Клієнтом” захисника в данім випадку є Ви. Захисник не лише може, а зобов’язаний зустрітись з суддею до першого судового засідання, й мусить не лише про щось повідомляти й давати поради, а й “улагоджувати питання”. Слідкуйте за тим, аби він не збочив туди, де хліб не росте і півні не співають, і майте на увазі, що люди цієї професії полюбляють користуватись незнаннями ситуації, КПК та законів. Шантажуючи цим своїх “клієнтів”, вони суттєво збільшують об’єм своїх гаманців видуреними “на справу” хрумкими папірчиками.
Згідно недолугих і нав’язаних зовнішніми чинниками законів та Конституції, в Україні є три категорії “недоторканих осіб”. (На тих, хто потрапляє під цю категорію, жоден орган не має право розпочати без спеціального дозволу кримінальну справу, а тим більше арештувати або затримати). “Недоторканими” є Президент, депутати ВР й судді. За що останнім така честь — не знаю, проте вважаю, що це вкрай несправедливо. Якраз суддів і треба торкати. В усіх значіннях цього слова. Тобто: законодавчо (судді теж люди, мають свої слабини, й закон не повинен їх покривати), судово (взяв хабар і впіймався — сідай в тюрму), а також руками, ногами, кийками й кастетами. Це для того, аби іншим наука була, на майбутнє. Ще в “хаті” та “на боксах” Ви вислухаєте безліч легенд та переказів про судові розслідування. Більшість з них — дурниці, але з часом доведеться переконатись, що ухвали суду нерідко дійсно базуються на емоціях суддів й “замовлених слівцях”, але не на здоровому глузді й законах. Карний кодекс в ухвалах суду — лише прикриття.
Виїзд на судове засідання для підсудного — значна подія. Є змога зустріти на “боксах” знайомих, вислухати безліч пліток, щось довідатись, побачити в залі суду рідних, перекинутись з ними кількома словами, й зрештою немилосердно втомитись. Близько шостої ранку грюком у двері всіх розбудить “попкар”, і накаже Вам збиратись “з речами”. Ви матиме 30-40 хв. на те аби вмитись, поголитись, поснідати й зібрати речі. Команда “з речами” означає, що виходячи з камери, арештант зобов’язаний забрати всі власні речі (а торба за цей час може наповнитись добряче), а також отримані з складу матрац, постільну білизну, ложку, миску). Адміністрація СІЗО вимагатиме, аби Ви нічого в камері не лишали. Спочатку доведеться здати “каптеру” (комірнику) загорнуті в матрац білизну й посуд, а потім в супроводі “корпусного” чимчикувати в камеру очікування (“бокс”). Тут, в компанії кількох десятків “братушек” (товаришів по нещастю) доведеться кілька годин очікувати конвоїрів. Нагадую, що “бокси” не обладнані вікнами, туалетом, а іноді й лавами. Безперечно, цивілізація дотягується й сюди, оскільки окремі камери очікування вже обладнані вентиляцією, але коефіцієнт корисності від неї — сорок три нулі. Я ледь не задихався, коли арештанти починали чадити тютюном. Та й хворим туберкульозом окремі “бокси” не передбачаються. Не лякайтесь і не поспішайте робити штучне дихання тим, хто втратив свідомість від нестачі кисню. Це звичайне явище, і як би жорстоко це не звучало, голова боліти мусить не у Вас, а в адміністрації СІЗО.
За кожним районним судом закріплено півтора-два десятки конвоїрів, котрі мають в розпорядженні спеціально обладнаний для перевозу арештантів транспортний засіб

читати