Завантажити

Колись, коли я був іще дитиною,

Я посміхався щиро дітлахам…

Аж раптом – виріс… (Думав: став людиною)…

Прийшов «у люди»… (Де там…) «падла», «хам»…

А ще: «казьол», «придурок», «сволоч кончена»,

«Ацтой», «дебіл», «тигляньнуцевабще»…

А ще: «цебе», «трупарня азабочена»,

І – «конь в пальті», і «алкашня в плаще»…

А ще, я взнав, що нас («лахов») «нємєряно»,

Багато нас, а ось вона – «адна»,

І через те, що стільки нас «патєряних»,

Вона не має «жизьні ніхрєна».

- Музчина! Шо ви тут всьоврємя ходітє?!

Вам сказано, шоб ви прішол «наднях»!

Всєм нада! Шо-шо-шо??? Багато хочетє!

У нас без вас работи… Проста – жах!

І я поцокав стомлено підковами,

Минаючи забрьохані авто…

Пішов полями, травами шовковими…

Рвонув галопом… І згубив пальто.

читати