Електронна бібліотека/Поезія
- Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
Завантажити
Падає ліс
падає людина
падає осінь
впадає
як Оскіл впадає в Сіверський Донець дві річки, які мені поперек горла проникає
збирається
як порічки.
Вона накидає
рожевий флісовий плед
на свої тонкі малесенькі плечі
заглядає у вікно
дивиться, як темрява поглинаєбудинки
так, як пористі речовини поглинаютьгаз
як темрява ковтає сонце ковтає хмари
ковтає птахів
ковтає людину
ковтає небо
яке звисає із завитка
наче спіймана рибка
вона п’є ледь терпкий жасминовий чай
долоньками обгортаючи горня.
Можливо я чай
чи чорні незібрані соняхи:
монахи полів та священники посадок чи земля
чи листя, що падає
чи вітер, що падає
чи горіх, що падає
чи метеорит, що падає
який убив усіх динозаврів
чи порожній, відстріляний магазин,
що падає в сумку для скиду
чи сніг
чи зрубане дерево
чи брудна онуча неба.
Я осінь
ти осінь
він вона воно вони осінь.
Притулись до мене
я ж бо не двері вагона в метро впусти мене
я ж бо маю проїзний
у кишеньку своєї пухової,
блідо-рожевої куртки я там закучкуюсь і засну.
А ти
по весні відпусти.
Так, як відпускають повітряного змія так, як відпускають зграю кіз
на пасовисько
так, як хлопець рок-зірка відпускає
своє каштанове волосся
відпусти.
Я
не хочу стати зимою
ти
не хочеш стати зимою
він вона воно вони
не хочуть стати зимою.
Я хочу побути в кишеньці
твоєї пухової блідо-рожевої куртки домовились?
До весни.
Останні події
- 14.07.2025|09:21V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» презентує цьогорічну програму
- 11.07.2025|10:28Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
- 10.07.2025|23:18«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
- 08.07.2025|18:17Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року