Електронна бібліотека/Поезія

…і паморозь за фрескою застудиСергій Жадан
Коли в білій палаті клініки Шаріте...Бертольд Брехт
Був мені голос...Сергій Жадан
Але ж ти ніколи не напишеш про те...Сергій Жадан
Ось і добра нагода подякувати за можливість...Сергій Жадан
Номер 13Ольга Полевіна
Що ж, залишмо на час...Сергій Жадан
Приїхавши до чужого міста на початку літа...Сергій Жадан
Дядь Саша працював на Фрунзе в кабаку...Сергій Жадан
ВіршіНая Задніпрянська
Так раптово відцвіла любов…Василь Кузан
Чужі гріхи (уривок з роману)Таня П’янкова
"Тиха країна по Великодню..."Сергій Жадан
"Дан. Варвара і варвари" (уривок із роману)Олена Чернінька
"...Зовсім розстроївся дорогою наш оркестр"Сергій Жадан
Між Небом і ЗемлеюВалентина Семеняк
ВіршіХристо Черняев
Лопушане поле (УРИВОК)Катажина Ририх
ШЛЮБНА НІЧОлександр Астаф´єв
«Dolce Vita» (уривок)Марія Микицей
Гора вин (новела)Віктор Палинський
Нарцисизм і стражданняСтепан Процюк
Наодинці з порожнечеюСтепан Процюк
Terra incognitaСтепан Процюк
ПО НЕБУ ВНИЗ (уривок із роману)Наіль Ісмайлов
"Сни з колодязя" (уривок з роману)Алла Рогашко
Спорудження залізничної станції (1931) (дубль)Дебора Фогель
Спорудження залізничної станції (1931)Дебора Фогель
«Акація квітне» (1932)Дебора Фогель
Квіткові з азаліямиДебора Фогель
ПубліцистикаДебора Фогель
Мавка і БерсеркГанна Заворотна
Втеча до морокуІгор Скрипник
Завантажити

+ + +
Але ж ти ніколи не напишеш про те,
як усе було насправді.
Не зважишся, залишиш при собі,
відкладеш у морок.
Будеш говорити про літературу там,
де слід було говорити про життя,
де життя рвалося на вулицю,
ніби забутий у домі пес.
Ти ж ніколи не визнаєш,
чим насправді керувався тоді,
того вечора, починаючи говорити.
І про те, чим ризикував, видихаючи весь свій туман,
чого насправді хотів – теж не напишеш,
не захочеш ділитися.
Розлам, після якого з’являється голос:
хто запалює ці вогні на землях мовчання,
на втрачених територіях?
Не напишеш про те, що насправді
сам до кінця не вірив її готовності
слухати, її здатності розуміти
мову каміння, схованого в траві.
Ось я.
Ось моє серце.
Воно не б’ється.
Зовсім не б’ється.
Просто не зважай,
просто не вслухайся.
Час виходити з темряви, ніби з лікарні.
Час дякувати і співати.
Час виходити.
Час зважуватись.
Вогняний корабель, що так повагом
розвертається в повітрі над нами,
що так гнівно провалюється в моторош ночі –
час зважуватися і говорити,
час виходити з ночі,
час долати розлами.
Поезія, найбільш щемка і пронизлива поезія,
поезія, що нагадує порожнє листопадове поле:
можна лише здогадуватись, що саме хотілось сказати,
можна лише тішитись,
можна лише перечитувати.



Партнери