Електронна бібліотека/Поезія

Поезіє вседобра не мовчи...Микола Істин
Війна 2022Микола Істин
Дивовижа в купальні (новела)Віктор Палинський
Новий день поезії йде…Микола Істин
Доля людства нині бродить в УкраїніІгор Павлюк
Тривоги Юлії (новела)Віктор Палинський
Єдиноріг (новела)Віктор Палинський
ПаличкаВіктор Палинський
Стефанові турботиВіктор Палинський
За зореюАлла Рогашко
«Провидець», уривок з роману (видавництво «Український пріоритет», 2021р.)Алла Рогашко
Вірші (З майбутньої книги «Поетичні прогресії кохання»)Микола Істин
Екзистенційне (Новелета)Віктор Палинський
ВіршіПетро Коробчук
А ось зима цього року, робить дерева тьмяними...Сергій Жадан
І хай буде знаком наближення...Сергій Жадан
Але згадати потім ріки ці...Сергій Жадан
ПрибулецьВіктор Палинський
СантаВіктор Палинський
Це не сніг...Сергій Пантюк
Розумієш, дельфін такий же хижак...Артем Полежака
Це буде вимовлено колись уперше...Сергій Жадан
Великі малі зустрічіВіктор Палинський
Навчатись відчувати...Григорій Штонь
В термітниках великих міст...Григорій Штонь
Хльости і шерех потопельних вод...Григорій Штонь
Квартирою снують струмки надвірної жаріні...Григорій Штонь
Мене хтось мстиво попередив...Григорій Штонь
Зле чуєшся, коли...Григорій Штонь
Кинджально довгі трасові вогні...Григорій Штонь
Удосвіта на прирічковий пастівник...Григорій Штонь
Cеред досвітніх близькоземних зір...Григорій Штонь
ЛюбовГригорій Штонь
Завантажити

І хай буде знаком наближення
цей дим над будівлями,
дим зимових домів.
Хай буде він засторогою нам,
з нашим легким подорожнім скарбом,
з коридорами і вогнями,
що виповнюють нашу дорогу.
Я знав у цьому місті
тисячу книжників,
що носили в кишенях рештки
свинцевого шрифту, розсипану мудрість міста;
міста з поганим опаленням, ніби з поганим зором,
зі слабкими легенями порожніх дворів –
так зимує вітчизна тих, хто збирає докупи
родинний посуд своїх закатованих,
порцелянові згустки звучання вулиць
у зимовому місті.
Я знав
тисячу перекладачів,
вони перекладали цією мовою ще тоді,
коли в ній не було слова поразка.
Я бачив, як до міста, ніби вугілля на зиму,
звозять підручники,
вкотре шукаючи сенсу у випадковій
комбінації літер, зібраних докупи,
наче війська після чергового розгрому.
Як вони будуть тепер переживати це сяйво, яким
зранено око недільного неба, як
вони будуть тепер вітати народження місяця,
наближення свят?
Хай буде їм подарунком це проростання
світла на коротких частотах світанку,
хай буде підтвердженням головного –
все вже перейдено,
і страх лишився позаду, мов спалене поле,
час пройнято пам’яттю, як водойму теплом,
слово надія має присмак свинцю,
присмак зимового винограду.

Партнери