Електронна бібліотека/Поезія

Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
Вечірня школаДмитро Лазуткін
Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
Втрати...Сергій Кривцов
В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
Хто б міг подумати...Максим Кривцов
Я поверну собі своє життя обіцяю...Максим Кривцов
Моя голова котиться від посадки до посадки...Максим Кривцов
Хочу розповісти вам історію про велетенського кота...Максим Кривцов
Та, що зігріє тебе серед ночіСергій Жадан
Завантажити

І

Приїхавши до чужого міста на початку літа,
відчути, що його шкіра обвітрена і нагріта,
побачити, що дощ третій день заливає долину,
високу траву і алею – запалену, тополину.

Вулиці чужого міста, як чужі книжкові полиці.
Між нами насправді ніколи не буде різниці.
Буде лише відчуття переходу,
відчуття простору, який робить свою роботу.

ІІ

Той, хто створив для нас писемність і міти,
наділив нас солодкою здатністю не розуміти,
наділив нас болючим даром мовчати,
доки дні над містом змінюються ночами.

Але так само відкрив нам у піднебіннях витяжку мови.
Коли голоси починаються так, як починаються лови.
Коли все зрозумілішим стає чужий гарячковий подих.
Коли слово осідає в горлі, як пісок в прибережних водах.

ІІІ

В чужому місті зранку особливо гірко.
Чуєш мову місцевих і говориш до неї: говірко,
голосе, за яким ідуть оповідачі, ніби почет,
як мені зрозуміти – чого вони хочуть?

Вони щось собі промовляють, стоячи за стіною,
і небеса, ніби книги, відкриваються наді мною,
і світла, мов полотна, лягають мені на плечі,
і в чужому місті є лише два шляхи –
шлях повернення і шлях утечі.

ІV

Слухати і розуміти чужу розмову.
Вплітати в неї відчуженості нитку зимову.
Слухати ці інтонації – щоденні, звичайні.
Нам так пощастило – знатися на звучанні.

Нас так щедро було наділено словниками.
Ми разом із ними вигадувались і виникали,
доповнювалися, редагувалися, звучали.
Це нашими голосами бог дзвенів,
як вхідними ключами.

V

Саме в чужому місті ти без відповіді, мов без шкіри.
Тихі приватні доми. Галасливі квартири.
Коридори, наповнені сонцем. Ранкові площі.
Відчуття моря. Відчуття кораблетрощі.

Дай мені розуму розуміти цих перехожих –
всіма забутих сиріт, дітей божих,
дотичних до того, що діялося навколо.
Я ж знаю їх всіх. Я не розумію нікого.

VI

В чужому місті чужі не мають бути чужими.
Літо буде складатися з терну й ожини,
і не буде пояснення нашому говорінню,
нашіптуванню нашому, кричанню, корінню.

Дай мені слово, з яким я звідси поїду.
Дай початок цьому великому літу.
Вже нагріваються ріки, ніби фабричні машини.
Люди – подібні на терни і на ожини.



Партнери