Електронна бібліотека/Поезія
- де я тебе розлив...Сергій Осока
- "Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
- Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
- Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
- Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
- Після снігуОксана Куценко
- Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
- Буде час, коли ти...Сергій Жадан
- Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
- І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
- отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
- посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
- з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
- Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
- Вечірня школаДмитро Лазуткін
- Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
- Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
- Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
- Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
- Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
- Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
- Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
- Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
- Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
- Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
- Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
- Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
- Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
- Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
- Втрати...Сергій Кривцов
- В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
- Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
- Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
Неначе воду у пустині,
Несли ми добрість повсякчас,
Такі гуманні та гостинні,
Що зайди хазяйнують в нас.
І декотрі аж марять грою:
Жбурнути нас в пітьму німу,
Щоб ми, як мухи за корою,
Сиділи не лише в Криму.
Леліють заміри руїнні —
Розбудувать імперський дім…
Жить українцю в Україні —
Неначе у краю чужім…
Вкраїно, ти у нас єдина.
Лиш тут нам серце тьох і тьох.
Ти — рідна мати-Батьківщина
Чи мачуха для багатьох?
Де наша преса, наша книжка?
Культури аура хистка.
І патріота жде насмішка,
Ненависть іноді чека.
Ти захопився Блоком, Лістом,
Ти вивчив мови — п’ять чи й шість,
А кличуть націоналістом
За рідне слово, цвіт душі…
І голос нам скрипить іржавий:
“Що ж, ви одержали своє.
Ви добивалися держави?
Держава Українська є.
Є гімн, є прапор, герб існує,
Держави стільки є ознак.
Російська мова в ній панує?
То історично склалось так”.
Сусіди зброю все кували,
Вкраїну рвали хижаки.
Віками русифікували
І ґвалтували чужаки.
Немов у джунглях — право сили.
Душили український спів.
В хохлів таки перетворили
І козаків, орлів степів.
Поміж братами чвари творим,
Облуду правдою зовем
Чужою мовою говорим,
Чужою думкою живем.
Питаю: в Києві чи де я?
Слова читаю крижані,
Що не спрацьовує ідея
Національна в наші дні.
Але ж не вб’є й катюга лютий
Ідею, споконвік живу:
Повинні жити й ми, як люди,
Здолавши кривду вікову.
І хартію створив нам Орлик.
Рости до неї і рости.
Таж наступають нам на горло,
Таж затуляють нам роти.
Які пісні у нас чудові —
Достойні полетіть до зір…
За пісню власну в ріднім Львові
Убитий Ігор Білозір.
Франкову хату знов спалили
І гинуть речники палкі…
І люд злочинно розділили
На мільйонерів й жебраків.
Заможні, начебто монархи,
І ласі на чуже добро,
Прихватизують олігархи
І море, й небо, і Дніпро?
Їм нагадати про сумління —
Зірвати груші на вербі…
І предків наших покоління
Зорять із вічності в журбі.
О, як співали й працювали —
У них завзяття беремо.
О, як за волю повставали
І… шию пхали у ярмо.
Бо лівобічні й правобічні,
Бо “східняки” й “західняки”…
Були діяння героїчні,
Та, браття, поступ наш який?
Країни все багатші й дужчі,
А в нас і просвітку нема.
Знов покарає нас грядуще,
Знов — Соловки і Колима?
Знов “чорним вороном” ночами
Шугатиме кремлівська лють?
Опам’ятайтесь, яничари,
Бо й вас в Мордовію зашлють!
Підуть вмирати ваші діти
За шал московських воєвод…
Як любо недругам радіти,
Що чвари гублять наш народ!
Чи ж не було в нас Наливайка?
Чи ж не було в нас Богуна?
Але ментальності нагайка
Ізнов додолу нагина.
Який гіркий урок Руїни!
Крутян Господь лиш воскресить…
Над головою України
Ізнов дамоклів меч висить.
Всі українці — і етнічні,
І всі, хто любить рідний край,
Хто вмре за ідеали вічні, —
Під прапор єдності ставай!
Нам Духа рвійна спадкоємність
Серця вогненно потрясе.
Нас порятує тільки єдність…
Де розбрат, там загине все!
Останні події
- 03.05.2024|13:07Видавництво "Комубук" відкрило передзамовлення на новий роман Софії Андрухович "Катананхе"
- 02.05.2024|06:31У Києві відкриється виставка фоторобіт Максима Кривцова
- 30.04.2024|08:08100 найкращих книжок фестивалю «Книжкова країна»
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"