Завантажити

За Головчинцями — жито над водою.
І женці змивали втому у ріці.
Рідна мати жито жала молодою,
Застудила мати крижі у Рівці.

Качка в потічок дитяток водить…
А колись же давно ріка на схід текла —
Дарувала людям щедро-щедро води
І Курилівці від лиха берегла…

О Кучманський шлях, дорого чорносили:
Хан орду через Поділля вів…
І Куриловець ні разу не палили,
А Головчинці горіли п’ять разів…

І чамбули^* хижі крила викидали,
Поспішали на Васютинці, на Бар.
І дівчатонька зґвалтовані ридали…
У ясир їх волокли — живий товар.

У Головчинцях хапали коси, вила…
Зі стрілою в грудях плугатар лежав…
А в Курилівцях на сполох дзвони били
І висіли у повітрі відчай, жах…

Гоготіли у Головчинцях пожежі,
Голосили дітенята над отцем…
А в Курилівцях господар лячно стежив:
Верхівці спинили коней над Рівцем…

Хай не дуже на ріку чужак зважає:
Не такі перепливав татарський кінь,
Та важуча, цінна здобич заважає
І чамбули віддаляються швидкі…

До загонів прилучалися ординці,
Мчалися на Теребовлю і на Львів.
Подоляни погибали поодинці
І скалічені стогнали у траві…

І дібровоньки налякано хилились,
І займалось при Дунаївцях село…
А в Курилівцях у храмі всі молились:
Слава Богу й Параскеві: повезло!

І Головчинці палали й оживали,
Бо життя — то вічне жито молоде…
Чом ви, людоньки, Рівця не врятували?
Качка діточок у потічок веде…

читати