Електронна бібліотека/Проза

Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Завантажити

самому гулянні вчудив таке, що говорили тиждень. Блідий такий, взяв шклянку з горілкою, кинув долі і розбив перед ногами молодих, висипавши зверху сільничку, це вам, молодята, мовляв, на щастя і пішов геть. Іванку, мій найдорожчий, де ти зараз?
…л е ж и т ь н е л ю б м і й т а п о п р а в у р у к у , н і я к й о г о р о з б у д и т и …
Йшов час. Ой мамо моя, ти як мачуха, якби ти знала, як тяжко з ним лягати до ліжка, здається, що встала б зараз і виблювала. Все мене у ньому дратує – і його працьовитість, і ласка, і лисина. Бувають такі дні, що слова не можу до нього промовити, такий осоружний мені… Приїжджав до села Іван, кликав із собою, я ледве не зомліла, коли його побачила біля нашої церкви. Бо у мене тоді вже син народився.
…а я с т р і л ю з д у б а і з а б ’ ю н е л ю б а , я к с и в о г о г о л ? б а …
Такий маленький синочок, так усміхається до мене. А через якийсь час я знову у тяжі від ненависного чоловіка.
…н е т р е б а б и т и , н е т р е б а б и т и , д і т о ч о к с и р о т и т и , б о т и л ю б о ч к у , н а м и н у т о ч к у , з к и м ж е б у д у ж и т и ?..
Але часом щось страшне зі мною робиться. Пішла би повісилася у стодолі або його задушила б вночі, такий гидкий мені зі своєю добротою. А так постарів, посумнішав мій нелюб – викапаний дід. Кажуть люди, що я стала ще красивішою. З Марійкою майже не говоримо, вона чомусь заміж не виходить, отак і живемо всі в одній хаті.
…Підкралася би колись уночі і вп’ялася би зубами у це осоружне напівстарече лице, що зав’язало мені світу. І душила б, доки б він не захолонув. Оце тобі за моє дівоцтво втрачене, а це тобі за Іванка, а це тобі за мої муки…
Двоє дітей у нас, я вже знову з ним не сплю. Вже і він, ніде правди подіти, почав мене сторонитися. Днями пропадає біля господарства, зробив собі тапчан, спить в іншій кімнаті, майже не говоримо, діти наші сумні такі ростуть і понурі. Так сталося – але чому, чому? – що я ще раз понесла дитину. Знову народився хлопчик. Три сини як три вояки…
А люди не проминуть нагоди потоптатися по душі кирзаками:
– Так-так, Юльцю, ти така файна, як квітка, так-так; а твій такий старий, як зношена свита. Певно, тяжко тобі, дитино, так-так…
– Пощо ти за того старця заміж виходила? Треба було, хоч і непослухом, не робити такого…
(Не любили у лінькуватому селі Юльчиного чоловіка, бо своєю працею мав на хліб і до хліба, робітним був, але безщасним.) А тут ще Іван ніколи не показується, навіть батьки його нічого не знають. Одні казали, що він одружився, другі – пропав, треті – зненавидів Юлю і весь світ білий, ставши грабіжником. Зненавидів, бо дуже її любив…
Діти ростуть. Але з кожним роком, а потім – місяцем Юлі стає все тяжче. Несила змиритися з долею, незмога викинути жаль із серця. Хочеться кудись тікати, стає байдуже до синів. Треба відшукати Іванка, може, він ховається у пшеничному полі за селом, але боїться підійти. А може, осоружний хоче задушити мене та Іванка, вчора щось нагострював у стодолі, може, то сокира, і він зарубає мене вночі, розполовинить голову – і така, знаєте, потече червона-червона крівця, я к  п о ц і л и в в п р а в е п л ? ч е , і з л і в о г о к р і в ц я т ? ч е , ха-ха-ха!..
І одногу разу Юля таки…пішла. Одягнула чорну до п’ят сукню, розпустила плечима чорне волосся. Ходила цілий день полями і кликала Івана. ЇЇ шукали діти і чоловік, але коли знайшли зранку наступного дня, так відбивалася від свого осоружного, що довелося зв’язувати. Відбивалася і казала, що він, нелюб, зварив і з’їв її трьох синочків, а собі за великі гроші винайняв інших. І в неї немає дітей, а до нелюба нізащо не повернеться, бо всіх поріже там: і його, і винайнятих дітей.
Юлю покинув розум. Матері, які раніше під’юджували її, що вийшла заміж за старого, бачивши, як болісно вона усе сприймає (стихійний селянський садизм), почали лякати своїх дітей дурною Юлькою…
А Юля пішла жити до батьків, неньо її темний, як земля, і вічно п’яний, мати плаче і кається за колишню настирливість. А Юля зривається ночами:
– Мамо! Дивися! Щось лізе і підкрадається до мене. Хапайте, мамо, гадину, хапайте, це він, осоружний!
– Нема нічого, заспокойся…
– Ні! То він залазить через вікно, у чорній накидці, і зараз обв’яже мене шнурком, мамо, але я не боюся, ха-ха-ха! Я під ліжком приготувала сокиру, ха-ха-ха!
Моторошне “ха-ха-ха!” часто лунало над нещасною сільською хатою. Юля літом і зимою, зимою і літом ходила у незмінній чорній сукні і з розплетеним довгим чорним волоссям. Але ні разу не зайшла на обійстя, де підростали її троє синів, що втратили маму і, напевне, зненавиділи її ще за життя, і де давав з ними раду нещасний старий.
Так і знайшли її одного разу зимою (морози тоді були шалені) замерзлою у полі з блаженною усмішкою на устах. Напевне, помираючи, побачила таки своє дівоцтво і свого Іванка…
Вдівець удруге – ще вистачило йому сили! – звів на ноги хлопців. Лише його красуня-дочка, мовби підкоряючись страшній помсті Юлиної – Боже!

Останні події

23.05.2025|09:25
Meridian Czernowitz видає третю поетичну збірку Шевченківської лауреатки Ярини Чорногуз — «Нічийний шафран»
20.05.2025|11:40
Оголошено Короткий список VII Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея 2025 року
16.05.2025|15:50
«Танго для трьох»: він, вона і кґб
15.05.2025|10:47
Літературний конкурс малої прози імені Івана Чендея оголосив довгі списки 2025 року
14.05.2025|19:02
12-й Чілдрен Кінофест оголосив програму
14.05.2025|10:35
Аудіовистава «Повернення» — новий проєкт театру Франца Кафки про пам’ять і дружбу
14.05.2025|10:29
У Лондоні презентували проєкт української військової поезії «Збиті рими»
14.05.2025|10:05
Оливки у борщі, риба зі щавлем та водка на бузку: у Луцьку обговорювали і куштували їжу часів Гетьманщини
14.05.2025|09:57
«Основи» видають першу повну збірку фотографій з однойменної мистецької серії Саші Курмаза
09.05.2025|12:40
У Києві презентують поетичну збірку Сергія «Колоса» Мартинюка «Політика памʼяті»


Партнери