Завантажити

вотъ оврагъ, — вотъ мы споткнулись...

Кругомъ стемнло... оглянулись —

Нигд ни звука, ни слда.

Нигд ни звука, ни слда,

Ни свтлыхъ дней, ни сожалнья,

На сердц тяжесть оскорбленья

И одиночество стыда.

Для утомительной дороги

Нтъ силы, подкосились ноги,

Погасла дальняя звзда.

Погасла дальняя звзда!

Пора, пора душой смириться!

Надъ жизнью нечего глумиться,

Отвдавъ горькаго плода;

Или съ безсильемъ старой двы

Твердить упорно: гд вы, гд вы,

Вотще минувшіе года?

Вотще минувшіе года

Не лучше ль справить честной тризной!

Не осквернимъ же укоризной

Господній міръ — и никогда

Съ безсильной злобой оскорбленныхъ,

Не осмемъ четы влюбленныхъ,

Влюбленныхъ въ лучшіе года.

В. Курочкинъ.

30 [листопада]. Сьогодні почав ґруповий портрет своїх щедрих приятелів. Не знаю, чи вийде щось путнє з цього наміру: приятелі неакуратні в сеансах — обставина важлива підчас праці! Побачу, що буде далі, і коли сеанси затягнуться, то нарисую кожного зокрема олівцем і тим покінчу мої рахунки з приятелями, хоч цього мені дуже б не хотілося; тим більше, що задуманий рисунок сепією дуже вдало зґрупувався; і мені б хотілося достойно сплатити їм свій борг.

читати