Електронна бібліотека/Проза

Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
Завантажити

спіймала!
Зграйка докучливих підлітків вилася навколо юродивої. Вічно незадоволені всім на світі стареньки бабусi відганяли молодь, що тiшилася з Піфали і водночас покрикували їй з нудотною ласкавiстю:
— А тобі чого тут треба? Йди звідси, йди-но! В нас тут весiлля буде.
Юродива сліпо мацала, розпластавшися по стіні будинку і зрідка щось вирипуючи. Крізь драний зелений балахон проглядали водоростеподiбнi клапті зношеного плаття. Анжер нерішуче зупинився. Він завжди трохи побоювався Піфали і всіх чуток, що ходили довкола подібних до неї.
— Проходь. Така твоя дорога.
За спиною Анжера застигла ще одна стара, очевидно, двiрничка. Вона чомусь не ганяла молодь і не спроваджувала Піфалу. Вона мовчки стискала сухими руками величезну чорну мітлу і пильно розглядала юнака з-під насуненого на очі чорного капюшона. Якийсь печерний страх заповз Анжеровi в душу і колючим настом упився в мозок.
Пiфала хрипко скрикнула, відірвалася від стіни і похитуючись, пішла до Анжера. Вона гикала від напруги і тягнула тремтячі зморшкуваті пальці до грудей юнака. Туди, де був схований букетик дзвiночків. Анжер відсахнувся і швидко проскочив у двері.
— Чого тобі від парубка треба, Піфало?! — накинулися на юродиву старi бабусi. А Анжер вже завмер перед дверима квартири Лілії…
…Дверi відчиняються. Гортензія стоїть на порозi і з огидою дивиться на ніжні бузкові чашечки квiтiв.
— Що за гербарій ти притягнув?..
…Рiк!!! Цілий рік життя з-за цієї погані змарнований неповоротно! Не враховуючи того, що довелося діставати для них дозволи на ранній шлюб, це ж рік! Ні, більше. Саме життя ледь не пропало. Там, в парку.
Нічого, з Лілією все буде по-іншому. Правильно буде.
Двері насторожено прочинилися.
— Боже, ось i ти! Я просто не нахожу собі міста. Наконєц ти прийшов!
Лілія накреслила у повітрі символічний ромб, страдницьки закотила чорні зірочки очей і кинулася Анжеровi на груди.
— Не треба, Ліліє. Ну, подумай добре, що може зі мною статися?
— Хто його знає. Ти ж невірующий, прости, Боже! — Лілія повторила процедуру ромбування і закочування очей. — А як тебе схапали і виставили до Стовпа? Боже, і то в такий день! Та я би лучче вниз головою із сорому…
У юнака паморочилося в головi від щастя. Як Лілія хвилюється за нього!.. Анжер запечатав її чуттєвi чорні губи таким міцним поцілунком, який тільки може бути в день весілля. Лілія зiщулилася і одразу ж відтанула, безвільно повисши у кільці його рук. Анжер посміливішав, провів долонею по її спині і почав потихеньку м'яти важку тканину весільного вбрання. Та ледь поділ сукнi піднявся на три пальці заввишки вiд щиколотки, Лілія пірнула униз і відскочила.
— Ти шо, Анжер! А iрорги?.. Окрім того, у нас мало часу. І вообше, пішли в кімнату.
Він попрямував за нареченою, насолоджуючися прекрасною гнучкою фігуркою. Здавалося, кожна частинка Лілії: і фата, і вміло скручене волосся, і сукня, і черевички — все виткане з блискучого антрацитового пилу, що несподiвано ожив. Згинається, переливається, спалахує… Лілія зачинила двері.
— Ось у цій кімнаті ми посидим. Я помолюсь і коє-шо тобі розкажу.
Анжер стрепенувся. Сюрприз! При єдиному погляді на наречену він мiг забути про все на світі.
— Підійди ближче.
Ставши так, щоб відгородитися спиною від задньої Стіни і (про всяк випадок) також від ікон з Білим Кардиналом, Анжер розгорнув хустину. Букетик дзвiночків перейшов до рук Лілії, зірвана з неба зірочка заблищала на грудях.
— Ось що я тобі приніс. Подобається?
Обличчя Лiлiї почорніло від рум'янця збентеження. Вона явно розгубилася.
— Та… та це… Боже! Це ж противозаконно! — нарешті мовила наречена і благально поглянула на зображення Білого Кардинала в Галереї Роздумів.
— Тобі не подобається, — сумовито сказав Анжер.
— Шо ти, шо ти! Ясно шо наравиться! — одразу ж замахала руками Лілія. — Просто я перепугалася. Тебе ж точно могли задержати і засудити з цими іграшками. А я? Як тоді буду я?! Головою по землі — і все?..
— Я вважав, що сiренька зірочка дуже пасуватиме до чорної весільної сукнi.
— Звйозд iз неба не можна рвати, любий, — категорично заперечила Лілія, креслячи у повітрі перед чолом канонічний знак упокорювання.
— А дзвiночки такі милі, ніжні, — сказав Анжер і додав шепотом: — Може, останні в Місті…
— Согласно із законом Бога і Білого Кардинала, невiстi траба дарити чорні лілії як символ чистоти і непорочності. Інше не можна. Інше неетичне, як говорять у церкві.
— Ти сама в мене Чорна Лілiя, — у захватi прошепотiв Анжер. — Так що інші лілеї просто в'януть перед тобою. Вони ніщо, ти — все. А квіти красиві, чи не так?
— Ага, красиві, — Лілія кивнула. — Таке буває, коли наколесся хорошенько і дивисся перед собою на світ. І тодi в глазах дєлається такий же точно туман. З такими ось жилками, як на цих твоїх дзвiночках. А хорошенько наколотися, ет-то… М-м-м!..
Наречена солодко примружилася і мотнула головою, та несподівано схаменулася і суворо закінчила:
— Однак зазря нiчого рискувать!
Анжер зітхнув. Лілія

Останні події

01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
01.07.2025|06:27
Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus
29.06.2025|13:28
ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
26.06.2025|19:06
Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
26.06.2025|14:27
Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва


Партнери