Завантажити

Це було схоже на жахливий сон: променевий шнур розпоров обшивку лайнера, немов ніж риб'яче черево. Ймовірно, наводчик знав якусь «особливу точку», тому що корабель вибухнув, від поздовжньої відгалузилася поперечна кільцева тріщина, і корпус судна розколовся навпіл. Розламана хвостова частина, гнана робочими двигунами, що продовжували працювати, розвернулася ліворуч униз, прошила стіну тунелю і зникла за нею, лише яскраво-зелені еліптичні хвилі побігли в обидва кінці труби, яка ворушилась! А носова частина пропливла над нами, і разом із повітрям з неї випадали якісь уламки… і зовсім маленькі, такі крихітні фігурки! Люди. Вони безглуздо смикали ручками, ніжками й голівками, звивались, корчились, а вiдтак переставали корчитися, звиватися і смикатися і пливли у просторі такі ж мертві й застиглі, як уламки корабля довкола них.
І знаєте, мені здалося, що я виразно побачив серед них усіх своїх, як бачу зараз увігнуту чашу гігантського стадіону й приготування до страти! Паола тримала на руках крихітку Дорі. Вона з докором хитала головою, немовби кажучи: «Як ти міг, Демі?..» Та, незважаючи на такий щиро осудливий жест, в її очах читалося розуміння, від чого мені навіть зробилося трохи легше. Мук заховав руки в рукава курточки, тремтів і пхенькав: «Мені холодно, тату… і боляче!» А потім роздувся, як мильна бульбашка, і також луснув. Тільки, ясна рiч, без диму, іскор i вогню. Взагалі вони всі там лопались, можливо, просто в Мука я це помітив виразніше. Зате Сплінт мене не підвів! Хлопчик справді посміхався по самі вуха, махав рукою й кричав: «Я пишаюся тобою! Ти зміг, татку! Тепер вони тобі повірять». Так він і поплив далі — крижаною мумією, посміхаючись навіть у смерті…
— Однак, ви ледь не спізнилися з пострілом, Деміне. Раджу наступного разу бути моторнішим, — мовив у мене над вухом дарк. Я бездумно подивився на нього, на табло з самотнім вогником. Провів вивільненою від захвата рукою по волоссю, помахав перед очима. Я бачив усе це, відчував — і водночас не бачив. І не відчував. Я взагалі нічого тепер не сприймав. Та й став нічим. І старанно поспішив закріпити даний статус. Дев'ять інших кораблів я знищував не вагаючись, першої ж секунди після команди. Дарк був цiлковито задоволений.
Врешті-решт, провівши у полоні місяць, я був забезпечений найдетальнішими інструкціями та одинадцятьма записами компромату. Після якоїсь навіть задушевної прощальної бесіди з цілою групою дарків (мій виявився там лише дрібною сошкою) мене таємно висадили на сьомій планеті Альдебарана. Як i раніше, я перебував у тому напівсонно-напівсліпому стані, схожому на сомнамбулізм. І немовби скерована чужою волею сомнамбула (або ж запрограмований заздалегідь робот, це вже кому як подобається) у першу чергу попрямував на місцеву базу Легіону й попрохав доставити мене до найближчого філіалу контррозвідки.

4
Уся агентурна мережа дарків була ліквідована протягом шiстдесяти восьми годин. Власне, вистачило б і тридцяти шести. Просто три рядові агенти й «десятник», завербовані вже після мене, прибули до місць призначення на добу пізніше, ніж я. Тому операція трохи затяглася. Ніхто не чекав такого швидкого й такого повного провалу, ні наші, ані тим паче дарки. А справа була як завжди в маленькій дрібничці. Тобто не в дрібничці зовсім, якщо добре розібратися. Адже допоміг саме засіб, покликаний заважати i стримувати: компромат.
Мережа резидентів була побудована з математичною точністю: головний агент (себто я) одержував інформацію від десяти «сотників», кожен з них спілкувався з десятьма «десятниками», а кожен «десятник» у свою чергу — з десятьма рядовими агентами. Загалом тисяча сто одинадцять чоловік. У кожного начальника було по десять записів компрометуючого матеріалу на безпосередніх підлеглих. (У мене було одинадцять записів тiльки тому, що одинадцятий стосувався новенького «десятника», його я мав передати відповідному «сотниковi», підлеглому мені.)
Так було влаштовано для того, аби у разі відмови підкоритись начальник міг оперативно приборкати непокірного. Та оскільки головний резидент передав у контррозвідку записи на десятьох «сотників», легіонери дуже швидко одержали за допомогою знайденого в них компромату доступ до ста «десятників». Таким же чином була заарештована тисяча рядових колабораціоністів. Таким чином, я відіграв роль каменя, що зірвався з вершини і викликав лавину… І тепер, озираючи минуле, маю без удаваної скромності відзначити: саме завдяки мені для людства все скінчилося щасливо. Адже до моєї появи контррозвідка ніякими зовнішніми зусиллями не змогла розкрити жодного рядового агента! В усіх нас були такі відточені «легенди», що «розкусити» бодай одного не вдалося б і за тисячу років!
Потiм я передав даркам фальшиві відомості про об'єкти нападу, і всі до останньої ударні групи їхньої зоряної флотилії потрапили до пасток i були стерті на порох. Остаточно розбити всю армаду, знекровлену втратою найкращих кораблів і відбірних військових, до того ж деморалізовану таким невдалим початком кампанії, було

читати