Завантажити

Ображені вірші

Дивилися на мене

Втомленими сльозами.

Їм набридла жуйка,

Яка відлипала від ніг

Мудрої юрби,

Та роздуми розумних.

В масштабі думки

Є кривими дзеркалами,

Які відображають архаїзм,

Де посивілі степи

Пихатих висловів,

Прокахиканих у вуха,

Підкреслені

Псевдогеніальністю.

Їхні вогні заморочені

Університетськими

Невиправданими цитатами.

Вони несуть мене крізь черево,

Позбавлене відповідальності

За гостинний прийом.

Ображають заїжджих

Культурними матами.

Може, тому газети

Церковно-приходського

Бульвару

Читають частіше,

Ніж ті, з висловами

Розумових здібностей?

Невже так чабани

В горах випасають

Отару –

І одразу з усього

Шашлики,

А потім веселяться

В бідності?

Потьомкінський критик

Будує в мені

Зурочені муляжі.

Але вибач, Харкове,

Що я люблю тебе, –

Мої плоди загибають

В цвіті!

Я міг посадити

Багато дерев,

Та цілуватиму інше місто,

Яке схоже на ніжність

Оновленої Душі.

О, як набридли

Вузли на шиї,

Мене непокоїть

Постійний розпач,

Я намагаюся жити!

Не надійтеся, мости,

Що заради визнання

Піду по вас,

Ніби по трупах, –

Я поважаю чесність,

Не пробачаю зраду,

Лестощі, покору;

Я знаю собі місце

І бачу, що бридке,

А що любе;

Я звик до стомлення –

Недосяжних дверей

І нескінченних коридорів.

14.о5.2оо6

читати