Завантажити

Василь Кузан. Кілька революційних віршів


Герої не плачуть

Герої не плачуть, герої стоять
Плечем до плеча і обличчям до неба.
Нам єдності треба і мудрості теж,
Та тільки життя нам такого не треба!

Герої не плачуть, герої ідуть
Серцями на кулі, бо більше несила
Нести свою волю під ноги катам,
Надії ламати кайдани і крила!

Герої не плачуть, герої встають,
Хоч кров заливає і душу, і очі!
Щільніше ряди! Нас усіх не уб’ють!
Ніхто жити в хаті, що скраю, не хоче.

Герої не плачуть, герої несуть
На плаху життя, на вівтар – перемогу!
За батька, за діда, за наших дітей,
Що стати до лав наших нині не можуть!

Герої не плачуть, герої ідуть…
Герої не плачуть, герої ідуть!



Марш мільйонів

Десь далеко чути голос – то іде мільйон.
І батьки, і діти стали дружно до колон.
Розправляють люди крила за свої права.
Там де влада сльози сіє не росте трава.

Гніву голос чути близько – нас іде мільйон.
Ні майдани не умістять нас, ні стадіон –
Не фанати йдуть, а вільні браття-козаки,
Що зрадливим і брехливим не дадуть руки.

Чути голос біля серця – то мільйон іде!
Гопник голову ховає в золоте біде.
Кров дітей ніхто не змиє на його руках.
Перемога буде наша! Шахраєві – крах!

Мирно взялися за руки – нас іде мільйон.
Батько й син, дочка і мати стали до колон.
Вільні люди будуть жити на своїй землі,
А розправам і свавіллю – наше дружне: «Ні!»

Комуняки не зупинять – нас мільйон іде!
Революція до правди нас усіх веде.
Мирно стали у колони – три, чотири, п’ять!
Геть бандити, кровосісі, суки, вашу мать!



Моє покоління

Обпалені пеклом комунізму,
Загартовані у боротьбі з міражами,
Зранені при переходах із формації в формацію,
Сформовані у часи змін і беззаконня,
Витіснені на узбіччя життя корупцією та невіглаством,
Окуповані криміналом та зневажені гопниками,
Обставлені ідолами та закуті в кайдани обов’язків,
Просіяні через сито Афгану та Чорнобиля,
Затиснуті лещатами імперії,
Придушені «братськими» обіймами,
Обмануті та обкрадені гарантами і обранцями,
Зневірені та розчаровані,
Принижені та ображені,
Нескорені та сильні…

Романтики зі шрамами на серцях,
Велетні з букетами пролісків,
Революціонери зі світлом у зіницях,
Дон Кіхоти з кришталевими мечами,
Герої з пошматованою історією,
Жертви з тавром на грудях,
Воїни правди і совісті…

Ідеалісти,
Що народилися в крайній хаті
І переселилися у центральні будівлі столиці,
Гвинтики і руйнівники системи,
Лідери і молекули нації,
Яка на краю прірви співає:
«Ще не вмерла!»,
Яка, нарешті,
Перестає вірити божкам,
А вірить тільки Богу
І собі.

Ми щирі і справжні,
Ми щедрі та добродушні,
Ми проростаємо, як зерно крізь асфальт,
І зустрічаємо ранки
На барикадах
Знову.



Брат за брата!

Кращі люди України вийшли на Майдан,
Кожен хоче у державі бути справжній пан,
Щоб ніхто не пив нам крові, в душу нам не ліз,
«Нумо дружно брат за брата!» – буде наш девіз!

Щоб ніхто не керував нам на своїй землі,
Щоби воля була в серці, паска – на столі,
Щоби схід і захід разом й жити до снаги,
Бо у нас молочні ріки й хлібні береги.

Золотиться наше поле із прадавніх літ,
А козацькій нашій славі заздрить цілий світ.
І Трипілля, й Оріяна – наш родинний дім!
Слава нації і Богу, слава нам усім!

Буде наша правда й воля, щастя і добро,
Буде мирно нас єднати віра і Дніпро.
І цуратися не будуть рідного сини,
Бо в країні незалежній виросли вони.

Кращі люди України вийшли на Майдан,
Кожен хоче у державі бути справжній пан,
Щоб ніхто не пив нам крові, в душу нам не ліз,
«Нумо дружно брат за брата!» – буде наш девіз!




Пісенька Ялинковича

Я вам гречку вузькооку привозив уже,
Кукурудзи із Китаю привезу вам ще,
Щоб ви їли й не п… галділи, а мовчали всі,
Щоб під йолку міг я стати у своїй красі.

Привезу я вам із Куби цукру і піску,
І картоплі із Єгипту, а із Мальти – щук,
Я замовив із Росії трохи Колими,
А собі під ноги швецькі єврокилими.

Нагодую я сьогодні весь оцей майдан,
Як покращення добитись маю власний план,
А що всі на світі проти – то нема біди
У Донецьку люди кажуть: «То всьо до звізди».

Україна вся радіє успіхам моїм –
Люди трактор підігнали будувати дім,
Але «Беркут» не пустив їх – це такий облом.
То Обама постарався – він керує злом.

Люди вірять нашій силі – люди правду мають,
І мою любиму «Мурку» під вікном співають.
Я вам посмішку дарую щиру, як ніколи.
А «капусти» не просіть – вся вона в Миколи.




Як упав же він…

Як упав же він в асфальт головою –
«Слава! Слава!» пронеслось над юрбою.
Як упав же він тепер – то навіки!
Вже ніхто його не зве чоловіком,

А кривавим чорто-катом України,
Що приніс до нас у дім чорні зміни,
Що порізав наш народ аж під корінь,
Що й донині душі всі плугом оре.

Наробив посеред нас яничарів,
Що за зраду срібняки получають,
Наплодив ще комуняк-фарисеїв,
Що в Європу нам заб’ють вікна-двері.

Як упав же він в асфальт – слава Богу,
Хто устиг то відламав руку-ногу.
Потрощили ту

читати