Завантажити

Що світ спасе чи врода чи краса - брехня.

Ти створиш ідеал - та він живе лише в тобі й для тебе.

Й навряд чи зацікавить схований у глибіні морів корал,

Бо він належить лицювальній плитці - залицяльник неба.

Ти скажеш краще, гіршими твої слова

Вже стали, в дзеркалі відбившись - на газетній шпальті

Не мода і не купа врод нова,

А подих перегару вітру, що учора жив як річ в собі в згасаючій альтанці.

Чи погляд кинеш, і дивує з-над зіниці широту

Прекрасність світу і ламка природа довколишніх ліній,

Повернешся в прокурену кімнату й знов зустрінеш самоту, -

Ту саму, по якій в холодні ночі виють сховані за пагорб світу звірі.

Й її обнявши наче бажане у сні дівча,

У себе знов повернешся і, порівнявши світу вроду

З найкращим у тобі, заплачеш мов курча,

Яке не зна про це і все-таки його кладуть, щоб облетіло пір`я, в воду.

І листя скинеться, і пальців затремтить краса,

Яка уже нічого й ні для чого не врятує:

Щонапрекрасніше, дівоча цнота і коса,

Вже новий міф краси, немов татарами зарізані, готують.

читати