Завантажити

Ми були романтиками в пору,
У добу, коли лиш віртуальний секс
Над навалою монголів взять міг гору.
Ми ж були романтики. І все!

Ми були романтики: настільки чисті,
Лицарські настільки погляди ясні,
Що наївно вірили - в коштовному намисті
Досі снять, як тільки ляжеш спать, Граалю сни.

Що у небі, коли повний місяць,
Неодмінно, з трансильванських гір,
Несподівано, жахливо і знавісно - як татарин -
Паде в нас у ніч оцю вампір.

Ми наївно вірили: невісті
В білому іти до алтаря,
А іще ми знали й вірили: ще двісті,
Спопелівши, - літ таки горітимуть подвійні ці поетові серця.
20.08.09.

читати