Електронна бібліотека/Поезія
- де я тебе розлив...Сергій Осока
- "Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
- Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
- Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
- Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
- Після снігуОксана Куценко
- Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
- Буде час, коли ти...Сергій Жадан
- Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
- І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
- отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
- посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
- з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
- Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
- Вечірня школаДмитро Лазуткін
- Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
- Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
- Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
- Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
- Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
- Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
- Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
- Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
- Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
- Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
- Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
- Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
- Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
- Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
- Втрати...Сергій Кривцов
- В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
- Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
- Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
Що щастям є? Коли, немов маленькі діти,
Ми усміхаємося літкам - цим тополь світанкам ніжним.
Коли: від почуттів не розучилися, цілуючись, тремтіти.
І Камінь коли в серці в нас - і є Наріжним.
Що насолода? Навпаки: коли осінній простір
Увесь в середину нас потрапля - масний французький поцілунок із самої мряки,
І коси, коли ми на каві, поправля попід берет, мов зібгане життя чи постіль,
А очі вперто усміхаються назустріч вітру - незбагненні, повні дяки.
Що є приємне. Те, що вже давно забуте,
Повториться ізнов й запломеніє в серці щемом -
Й до тебе друзі поспішать з вінцем покути,
Чи: просто так - зайдуть і без дарунків намащають душу кремом,
Хоч ти усе стоїш - як тать самотній,
І наче гема чи печать доріг в чолі - невіста.
І наче мрія українця - чорний, наче верби над водою - в позолоті,
А ти усе-таки радієш - сам не знамо чому, звісно.
І все-таки найбільше, мабуть, щастя -
Прокинувшись, дізнатись, раптом, що існує ранок,
Що - в ночі залишилось те, що називалося напасті
(Якщо вони узагалі були) - серпанок
Семи розквітлих кольорів вгадати поза хмар сувоєм -
Семидесяти друзів позахмарні щастя й безнадію -
Збагнути - враз й навік: на щастя і на жаль, такої,
Як ти, нема ніде й не буде. Особливо - щодо впалої у цю ранкову склянку вії.
Останні події
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку
- 24.04.2024|10:47"Лабораторія" влаштовує гаражний розпродаж!