
Електронна бібліотека/Проза
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
паші і подарунок великому візирові.
— Слухаюсь, бей-ефенді, — виструнчився чауш. Юрась повернувся до Многогрішного.
— Свириде, розпорядись агу Омар-огли і його людей добре погодувати і розташувати на ночівлю в теплих хатах, бо спочинок
у них буде короткий. Вони мусять виїхати з Немирова разом з кримчаками, а ті мають звичай рушати до схід сонця.
— Розумію, пане гетьман, — вклонився Многогрішний і разом з чаушем і Младеном вийшов з покою.
Через деякий час він повернувся і доповів, що весь загін Омара-огли вже розміщено на Шполівцях і що Омар-огли чекає нових наказів.
— Свириде, ти поїдеш з ним у Кам'янець, — наказав гетьман. — Повезеш подарунки великому візирові і паші Галілю.
— Я? Подарунки?.. — Видно було, що Многогрішному це не сподобалося, але він вчасно схаменувся і додав:— Як накажете, ясновельможний пане гетьман!
— Але подарунки будуть незвичайні... — Юрась зробив паузу, і його обидва співрозмовники вичікувально дивилися на нього. — Це буде двоє дівчат...
— Дівчат?! — скрикнули одночасно Многогрішний і Азем-ага. — Хто ж це?
— Адіке і Стеха.
— Адіке і Стеха? — Многогрішний і Азем-ага вражено переглянулись. — Але ж вони не полонянки!
— Ну й що ж! їхньої згоди ніхто не питатиме. Ви таємно схопите їх, передасте Омару-огли — і ніхто не знатиме, де вони поділися... А чутку пустимо, що захопили з собою кримчаки. Це буде правдоподібно. Вони ще ні разу не верталися з України без ясиру... Ось чому Омар-огли має виїхати з Немирова разом з ними.
Обидва гетьманові підлеглі довго мовчали, ошелешені почутим. Хоча їм були добре відомі непостійність і неврівноваженість характеру гетьмана, у якого нерідко випадало сім п'ятниць на тиждень, такого вони не сподівалися.
— Що ж скажуть родичі тих дівчат? — спитав нарешті Азем-ага.
— Гм, родичі!.. — зневажливо усміхнувся Юрась. — Стешиних до уваги можна не брати... Двоє старих... А брат Адіке буде щасливий, коли згодом дізнається, що його сестра — дружина чи коханка великого візира... Перед ним відкриються шляхи до найвищих посад у війську падишаха. А тим часом хай, щеня, покусає собі з досади та горя лікті або, якщо забракне розуму, женеться за кримчаками...
Азем-ага схилив голову, даючи зрозуміти, що він погоджується з такими доводами. Справді-бо, вони здалися йому досить обгрунтованими. Видно, гетьман, замкнувшись після скандалу в спальні, все докладно обміркував. Сам же Азем-ага теж не залишиться в накладі. Якщо подарунок великому візирові сподобається, — а в цьому можна було не сумніватися, — то візир не обмине і його, Азем-агу, своєю ласкою. А ласка другої після султана людини в імперії чогось та варта!.. У розмову встряв Многогрішний.
— Нелегко буде взяти дівчат. У хаті троє воїнів. І всі троє — турки...
Натяк був прозорий.
— Азем-ага на цю ніч відішле їх якнайдалі у караул, — різко відповів Юрась. — А ти, Свириде, з надійними людьми переодягнешся в татарський одяг і зробиш тихцем усе, що треба. Зрозумів?
— Так, вельможний гетьмане.
— От і гаразд. Ідіть, а я трохи спочину...
Вийшовши з гетьманського будинку, мурза Кучук узяв під руку салтана Газі-бея, кинув бистрий погляд по боках і, пересвідчившись, що їх ніхто не чує, сказав:
—- Заздрю тобі, салтане, через якийсь тиждень-другий будеш дома... Бажаю тобі щасливої дороги!
— Дякую, мурзо. Тобі теж уже недовго тут бути, навесні помчиш у свій Буджак...
— Так, але ти забуваєш, що зі мною тут син Чора... Зовсім занудився хлопець, рветься додому. Чи не міг би ти прихопити його з собою, салтане?
— Але ж я не мав наміру заїздити до Аккермана, мурзо...
— Не треба заїздити... Твій шлях лежить повз північні буд-жацькі улуси, — там він зі своїми супутниками відокремиться від тебе і поверне додому...
— Згода. Хай їде!
Кучук ще раз оглянувся і понизив голос.
— Але він буде не сам...
— Хто ж буде з ним?
— Полонянки...
— А-а, розумію, — усміхнувся салтан. — Чора закохався? Чи, може, ти, мурзо?.. Ну, що ж, охоче допоможу вам... Адже в мене дружина теж гяурка. Та і в тебе, наскільки я пам'ятаю...
— Так. Аллах дозволяє правовірним брати в жінки гяурок... А ніде правди діти, серед них багато красунь...
— О-о, ще й яких! — захоплено вигукнув салтан.
— Дякую тобі. Газі-бею. — Кучук зупинився і потиснув співрозмовникові руку. — Про одне прошу тебе — нікому ні слова!
— Охоче обіцяю. Тим більше, що це нічого мені не коштує! — салтан весело засміявся.
— Коли ти вирушаєш?
— Досвітом вирушу... Тепер день короткий, а я хочу по дорозі заглянути в навколишні села, щоб не з порожніми руками повертатися в Крим. Ха-ха-ха!
— Чора не примусить чекати на себе. Буде вчасно! Вони розсталися, і кожний повернув у свій бік: Газі-бей до воріт, а Кучук знайшов сина і з ним, ніким не помічений, шмигнув у темні суточки між будівлями. Перечекавши
Останні події
- 29.06.2025|13:28ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі