Електронна бібліотека/Поезія

Балада про Ганну КешБертольд Брехт
Для себе есеяВіктор Палинський
ВіршіМикола Істин
Стара пошта (новела)Віктор Палинський
СантаВіктор Палинський
Старый новый мирАнна Катруша
Так чекати снігу, ніби кінця війни...Сергій Жадан
Люди самотні, - говорить, - це ж було помітно відразу...Сергій Жадан
Маламбо (уривок)Тадеуш Слободзянек
ВіршіЄвгеній Юхниця
Усе можливе – можливо… (новела)Віктор Палинський
Це ось наше місто – стоїть на сході країни...Сергій Жадан
Ось і тобі, Магдалино, різдвяної ночі...Сергій Жадан
Заскочені поміж деревОлександр Кириченко
ЛюдословиМикола Істин
Паралельні космосиМикола Істин
ВсесвітиМикола Істин
…і паморозь за фрескою застудиСергій Жадан
Коли в білій палаті клініки Шаріте...Бертольд Брехт
Був мені голос...Сергій Жадан
Але ж ти ніколи не напишеш про те...Сергій Жадан
Ось і добра нагода подякувати за можливість...Сергій Жадан
Номер 13Ольга Полевіна
Що ж, залишмо на час...Сергій Жадан
Приїхавши до чужого міста на початку літа...Сергій Жадан
Дядь Саша працював на Фрунзе в кабаку...Сергій Жадан
ВіршіНая Задніпрянська
Так раптово відцвіла любов…Василь Кузан
Чужі гріхи (уривок з роману)Таня П’янкова
"Тиха країна по Великодню..."Сергій Жадан
"Дан. Варвара і варвари" (уривок із роману)Олена Чернінька
"...Зовсім розстроївся дорогою наш оркестр"Сергій Жадан
Між Небом і ЗемлеюВалентина Семеняк
Завантажити

***

Я по́думки тримаю сніг на гіллях.
І подихами на даху сніжу́.
У нас насправді па́нно на Поділлі.
Й думки ‒ зірки природньому віршу́.
...Повіє з ко́минів ‒ здіймаються хмаринки
На рівні носиків, немов ‒ за небокраєм.
Це ми – майбутнє. Як наважимось на вчинки –
Під сніг ховаються неси́лки і тримайки.

***

Відтермінована зима до січня стукає:
‒ Пусти, затрималася. Я збирала сніг,
Аби із гірок дітлахи і мамці з вуйками ‒
В санчатках, наче в літаках, розчепурні!
…І січень добрий, мабуть таки впустить Творчу.
І у морозі люди стуляться, мов родичі
Одне до одного, закриють стишлі очі,
І разом вгріються, як взимку біля вогнища.

***

Коли за плачучими зливами – хурделиця
Розвозить сльози, очі сліпить, змокло ме́леться,
То куди голову не здіймеш, не опустиш –
Лиш панікують почуття, збивні, пастуші.
...Перечекаєш, оминеш скисні калюжі ‒
Застигнуть спомини і пам’ятки напечені,
І ...морозце́м хрустким задихає полегшення!

***

Пушинки обгорнули пави-сосни,
Але струмочку – видну шибку залишили.
І гіллячко, як пити схоче, коси
Нахилить у бурчак в засніжених шапчинках.
…Тут сосни ввічливі вздовж рівчака незмерзлого
Поважно, дружно розступилися, і дивляться:
Хто ж першим прокрадеться між снігів нанесених
За лунко й радісно цюркочими водицями?
...Сніги струмочку – видну шибку залишили...

***

Дахи́ сніга, що – на сіні, що – на хаті.
Хто тепер з них – хто? Під білим ‒ не впізнати.
Й бісквітні хмари ще насіли на маківки
Ялиць, на горах вартових – в глазурних ліктях.
…Тут, в себе – кличе смак морозива-десерту.
На горах далі, щедро тінями підпертих.
До неба з кураги, здається, всього ‒ метр.
…Тут – «Раффаелло*», але дивишся – далеко...

* Раффаелло – білосніжні італійські цукерки

***

Потопились у снігах ковзких - дахи.
В Україні ‒ біломрійна ніжна повінь.
В ній, десь гли́боко, життя, страхи́ й шляхи ‒
У м’якому, хоч й скрипучому, полоні.
...Дуб, ялиця, стишні, ззовні мовчазні.
Що ж під ковдрами снігів? – не видко, звідки...
Й на сметанному, здається, полотні
Грають блищиками зірочки́ – в засліпки.

***

Я, прив’язувати рукавички,
Ніяк не давався.
З гірки всі ми котилися в річку,
Яка змерзла, ясна..
...А застиглі дерева скляні
Посилали нам блищики.
Й немов сердилися − крикуні −
Хрумкотінням на личику.
− Так гладенько було на горбах,
Вас тут – що, волочили?, −
Дід смішка́ми бурчав, й по ярах
На чуби́ клав – шапчини...

***

Сьома ранку. Лютий
Ху́хкає снігами.
Вийшов не зітхнути –
Дихати світами.
…Ой, смакую досвід
Вимерзлий, снігастий…
Дихання свободи –
Послугує щастю?

***

Я до лютого, як не до лютого,
Як до теплого місяця йду
Із січне́вищами незабутніми
З добрих ілюмінацій в цвіту.
…Хай пан звавсь – зимобор, крутень, межень*.
А брат – вітер скакучий, й сестра –
Пристрасть до квітня необережного…
Мені, лютий – то свист човняра:
Закликає в розталі проходи,
Обіцяє смарагди вина,
Ним задихаєшся, мов народом,
Що живе, незважаючи на…

* Зимобор, крутень, межень – стародавні назви місяця лютого



Партнери