Завантажити

чотири стіни і глухо

неначе в танку

і це фіолетове плаття старе як світ

воно пам’ятає перші наші світанки

де липи немов обурені пуританки,

до нас простягали кістляві долоні віт

чотири стіни

і фото заплющить очі

бо парко бо тисне у скроні йому картон

і я забуваюся

просто забути хочу

неголені щоки зовсім дитячий почерк

на шиї родимку

погляд

зухвалий тон

чотири стіни – коробка з-під черевиків

з місцевої флори й фауни –

цвіль та міль

і пилом осядуть спогади на повіки

нечувана річ –

довіритись чоловіку

і Шляхом Чумацьким

пустити його по сіль

читати