Електронна бібліотека/Проза

Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
Завантажити

братків, коли вони побачили отвір до підземелля, коли вони задивилися до прірви, з якої гукав до них Ґедзь і манила примара багатства...
Вирішив дізнатися Бруно хоча б про щось і дістав з внутрішньої кишені мобілку, але вона й досі не хотіла єднатися зі світом, мовчала, вперто показуючи на табло лише той день, коли вони спустилися під землю. “Коли акумулятор ще живий, бо табло світиться, нехай і бреше, то могло проминути не більше п’яти днів від початку підземних пригод. Не більше, а скільки насправді? Доба? Дві чи три? – продовжував запитувати у себе Бруно, сидячи на старому наметі Довбні і кидаючи час від часу погляд на блакитний клапоть далекого неба. – Це ж майже саме так я чекав колись на допомогу на дні вентиляційної шахти давнього схрону, але ж неподалік мали мене шукати Орест з Мартою. А хіба зараз знайдеться хоч якийсь рятівник нагорі?”...
Він сидів отак уже майже цілу годину, мляво перебирав різні думки і сподівався, що ще мине хвилина-друга і в нього поназбирається нарешті достатньо сили на підйом. Десь там, між чагарниками біля авта, чекає їхній намет невідомо вже котрого дня поспіль. Там питво і наїдки, там з’явиться і зв’язок з людьми...
Під час коротких перепочинків за відкиданням каміння із великого завалу Бруно-Малий лише орієнтовно міг уявити, скільки вже десятків годин після спуску під землю всієї групи він одинцем просувається поволі до виходу. Інколи він забувався у короткому сні, ні, навіть не сні, а у дивній дрімоті з мрячними візіями різного зареалля. Лише якось відпочивали натруджені м’язи, але не заспокоювався його мозок, аж палав од буяння розхристаної маячні, із купи плутаних фантастичних видінь, з яких найреальнішою і найжахливішою поставала думка, що він може просуватися зі своєї пастки зовсім в іншому напрямку від виходу. Кожного разу перед ним коливався прозорий привид самого Довбні, який зі щирим співчуттям дивився прямо в очі Малому, але не міг вимовити жодного слова. Фантом лише злегка ворушив губами і легким помахом руки підтверджував, що Малий рухається до живих людей, до реального світу, де крім відтінків сірого кольору підземелля є безліч інших кольорів сонячної веселки, де замість моторошної тиші буяє розмаїття звуків, голосів, музики врешті-решт. Привид Довбні виглядав щирим у намаганні допомогти, але Малий жахався ще більше, бо не був певним щодо намірів колишнього шефа...
А там, на волі, у будь-якому транспорті чи на хідниках, у кінозалі, в опері або й під храмовим склепінням перегукуються мелодії мобільних телефонів...
А тут ані жодного звуку, ті ж самі мобілки позамовкали у всіх одразу, як тільки збуджені шукачі, переповнені у запалі сліпим ентузіязмом, безоглядно спустилися на пізнавальну прогулянку під землею без ніяких припасів. І весь цей час нахабні надземні говоруни не подавали ніяких ознак своєї відданости господарям, навіть мовчали про причини нечемної поведінки цього моторошного підземелля з його цілковитою відмовою від спілкуванням з людським сонячним світом. Бруно-Малий не побачив для себе у тім великої біди і тоді, і навіть зараз, коли йому забракло сил дряпатися нагору, бо кого б він міг покликати до себе на допомогу? Марту з її поганим знанням навіть столиці, то чим би вона змогла допомогти йому посеред степу? Вона б і дірки до цієї прірви не знайшла! А ще треба добре подумати, чи схотіла б вона шукати і цю прірву, і “свого Брунчика” у ній? Чи йому потурбувати Сірого? Ще не вистачало такого нахабства викликати у нього знову стресовий напад через спогади про не такі вже й давні пригоди на службі у Довбні. А когось іншого кликати, то тільки на зле вийде, бо ж не можна ще когось прилучати до цієї таємниці. Вистачить, прилучив кілька день тому трьох! То де ж вони зараз? Але ж усе, майже все з його бід має нарешті залишитися позаду, ось, ще лишень дві-три хвилини і постане вільний степ у всій своїй красі перед його очима. Тепер порятувати себе можна буде й зовсім самотужки без ніяких проблем і розпачливих волань по допомогу...
Але перед тим були напади відвертого відчаю, бо втрачалася всяка надія на порятунок у підземеллі. Добре, що у Малого довго не вгасало потужне світло із шахтарського ліхтаря на касці, і до того ж стався у пригоді у пристебнутих до паска шкіряних піхвах великий кинджал, аби зміг в’язень прірви виколупувати каміння із завалу не голими пальцями. І тому він спромігся без чужої допомоги опинитися вже за кілька кроків до волі. Нехай і тривала боротьба за волю невідь скільки часу, але ж... Ще трохи, ще... І станеться!...
А потім, в якомусь колись, приходитимуть до його спогадів зрідка Ґедзеві хлопці зі своїм патроном, як останнім часом спробував з’явитися Малому привид самого Довбні. “Сто разів був правий у своїх підозрах Рудий, що я приведу їх до загибелі! Ніяких зм’якшувальних обставин! Хто і як скоро зуміє порушити кримінальну справу про зникнення трьох тіньовиків? Рідні чи колеґі? А яка у них у кожного може бути рідня? Я ж геть нічого про них не знаю. А вертатися доведеться їхнім джипом, нікуди й не

Останні події

14.05.2025|19:02
12-й Чілдрен Кінофест оголосив програму
14.05.2025|10:35
Аудіовистава «Повернення» — новий проєкт театру Франца Кафки про пам’ять і дружбу
14.05.2025|10:29
У Лондоні презентували проєкт української військової поезії «Збиті рими»
14.05.2025|10:05
Оливки у борщі, риба зі щавлем та водка на бузку: у Луцьку обговорювали і куштували їжу часів Гетьманщини
14.05.2025|09:57
«Основи» видають першу повну збірку фотографій з однойменної мистецької серії Саші Курмаза
09.05.2025|12:40
У Києві презентують поетичну збірку Сергія «Колоса» Мартинюка «Політика памʼяті»
09.05.2025|12:34
Вірші Грицька Чубая у виконанні акторів Львівського театру імені Франца Кафки
07.05.2025|11:45
Meridian Czernowitz видає першу поетичну книжку Юлії Паєвської (Тайри) – «Наживо»
07.05.2025|11:42
Місця та біографії, які руйнує Росія. У Києві презентують книжку «Контурні карти пам’яті»
07.05.2025|11:38
У Києві відбудеться презентація книги «Усе на три літери» журналіста й військовослужбовця Дмитра Крапивенка


Партнери