Завдяки майстерності й фаховості перекладача Анушавана Месропяна, етнічного вірменина, котрий мешкає у Львові з 1991 року, вітчизняний літературний ландшафт вкотре збагачується вірменськими... 

Осінь і зима були часом його старості. І, мабуть, не тільки його. Людина старіє від надміру смутку, гнітючих думок та байдужості до всього, що оточує її…                            Оксана Сайко.... 

Тож фабула роману не те щоб нехитра, але принаймні стандартна, хоч це не зменшує горя, яке принесли події, що сталися одного раннього ранку на одному з пляжів атлантичного узбережжя. Компанія... 

Дмитро Дроздовський у передмові до нової книги Василя Клічака «Копана гора» слушно асоціює її заголовковий образ з «віссю світу» – архетипом-міфемою, що символізує осердя, стрижень, центр, вихідну... 

Кожна людина сама моделює своє життя: чи то приймає якісь життєві ситуації, чи відхиляє їх. І наскільки ми робимо це правильно, настільки ми реалізовуємося, отримуємо насолоду від життя чи... 

Творчістю відомого білоруського поета Михася Пазнякова я захопився, прочитавши одного його вірша. Поезію я люблю з дитинства, щороку читаю понад 400 книжок авторів із різних держав. Тому здивувати... 

«Я – син гетьмана України, спадкоємець його слави, послідовник у справах. Я з гордістю ношу цей титул, іншого мені не треба». Він розумний, проте наївний. Він привабливий, проте самотній. На нього... 

Оце таким запитанням нещодавно заскочив мене приятель, прочитавши роман-триптих «Гра в життя» Олега Рибалки (ця книжка побачила світ у київському видавництві «Легенда» зовсім недавно, – якщо не... 

Ніхто з нас насправді ж не планує помирати: ні взагалі, ні тим паче раптово. Ні в старості, ні в молодості. Ні від хвороби, ні від нещасного випадку. Хоча інколи саме раптова смерть від нещасного... 

Дочитала роман С.Процюка «Травам не можна помирати», коли вже починало зоріти. Кажуть, найгустіша темрява перед світанком. Такий собі час Ч, коли гаснуть не лише сили, але й надії. Ангел смерті...