Має свою «планиду», «карту, яка випала на долю». Але буває, планиди й карти виявляються сплутаними — під цивілізаційних зрушень. Тоді починаються пошуки втрачених смислів і самоідентифікації. Чи можна бути щасливим, коли руйнується світ? Віднайти загублену в «зсуві часів» душу? Як відрізнити  те, що можна змінити, від того, чого не треба змінювати? Чи гра в передбачення подій не стає «грою в життя»? Де Сьомий Аркан, сьома таємниця, що допоможе це збагнути?

Надія Степула в новому романі захоплююче нагадує про давні речі — знані й призабуті. Серйозні, смішні, трагічні й містичні.   

Надія Степула. «Сьомий Аркан». К.: Український пріоритет, 2012. - 160 с.

Від автора:

     У світі літератури, як і загалом у світі, тяжіння до експерименту стає все зримішим. Людство експериментує з технологіями, технікою й собою; існує безліч свідчень про експерименти з людиною, її фізичними і душевними параметрами; експериментує  людство і є в екології,  і в медицині, створює нові препарати і навіть нові продукти, генно-модифіковані чи ще якісь. Письменники ж  експериментують із жанрами своїх творів.

І я не уникнула цієї тенденції, попередній роман-андрогін «Небо (не)сповідане. Все (і) ніщо» був першим таким моїм  експериментом у прозі. Я спробувала на українському грунті написати давно апробований у світі роман-андрогін.  А тепер я пропоную інший свій експеримент, роман -Таро, повна його назва: «Сімдесят вісім. Сьомий Аркан», лаконічніше -  «78. У11 Arсanum». Цифри й латинське написання у назві та ще подекуди в романі означають лише те, що «мертва латина» все ще жива. (Мертві мови іноді взагалі живіші від живих, але про це колись іншим разом...)

  Роман-таро теж певним чином уже апробований у світі.

     Серед відомих, дуже відомих і ще майже не відомих романів знаменитого сербського письменника Мілорада Павіча є роман «Останнє кохання у Цареграді», або,  як його перекладають ще інакше - «Остання любов у Константинополі», з підзаголовком «Довідник із ворожіння». Ця книга популярного нині в світі  письменника  продовжує авторську традицію написання  нелінійних творів. У ній читачам пропонується самим передбачити свої долі за допомогою доданих до книги карт. Або -  долі героїв за допомогою все тих же карт Таро. Складається роман-гра  Мілорада Павіча  із частин, озаглавлених за назвами карт Таро.

   На цьому поділі тексту  позірна подібність наших книг, якщо комусь так може раптом здатися,  і закінчується. Славний Мілорад Павіч назавжди залишається в літературі зачинателем жанру роману-Таро. Іншим доводиться  або продовжувати його експеримент, або змагатися з ним за вивершеність жанру... Чи, дякуючи йому за цікаву літературну гру, спробувати створити гру свою. Або - не гру...

    Хоч... серед творців-експериментаторів із картами Таро відомий також  і Стівен Постмен. Він за допомогою синтезу елементів язичництва, шаманства, буддизму та індуїзму створив унікально гарну колоду Таро. Її описав Ерік Гентер у їхньому спільному зі Стівеном Постменом творі. Книга-карти  під назвою «Таро космічного племені» С. Постмена та Е. Гентера -   почасти теж певне «керівництво до дії», своєрідна інструкція до колоди карт Таро, як і в М. Павіча. Але, на відміну від «Останнього кохання в Цареграді», «Таро космічного племені» -  це книга-карти, а не книга І карти.  

     Колода карт Таро, яку використовує Мілорад Павіч, складається із 22 карт, це так звані Major Arcanum - Старші Аркани. У моєму романі -Таро, який не є ні довідником із ворожіння, ні, зрештою, не є твором, який легковажить помежів»ями смислів,  принцип інший: тут кожний розділ відповідає не назві, а цифрі, яка позначає той чи  той старший або теж і молодший із Арканів. І колода Таро -   «класична»:  78 карт.

     Цей мій  роман - то  розкладена колода карт Таро, а хто її розклав, коли,  чому й навіщо - має з»ясувати для себе хіба  читач. Або так і не з»ясувати...

    Що ж до тексту та його наповнення смислами,  то це книга про зсув часів, видимий і не видимий, зсув у всесвіті і в людських душах теж; це роман про владу любові і про любов до влади, про силу й безсилля, щастя вдалого вибору і невміння вдало вибирати. Тобто - про життя. Бо ж усі романи - про життя. Про якісь його версії, часто це - версії потрясінь.

      Не раз кожен із нас раптом зупинявся, ошелешений думкою: «Зі мною це вже було!» - або уявлялося, або снилося, або й справді було та забулося. Річ у тім, що з нами «все вже було». В якомусь невидимому інформаційному полі все давно записане, щось там і викреслене, щось переписане та з чернетки перенесене в чистовик. Ким і навіщо? - Мабуть, хіба Господом. А хтось скаже:  Всесвітнім Розумом. Або ще кимось, міфічним або ні. Як хочете. Версій багато, вибирайте свою.

     Я ж пропоную свою версію можливих у часі та просторі потрясінь, як і можливі варіанти подолання потрясінь - заради світла і добра, бо ж  вони, здається,  можуть змінювати життя. - Змінювати на ліпше.  

                                                                           Надія Степула