Але де це Петсон? Фіндус питає у всіх, кого стрічає, та ані кури, ані мишустики не можуть відповісти йому на це запитання.

Свен Нордквіст. Де це Петсон? / Нордквіст Свен ; перекл. Зі шведської Галини Кирпи. — Тернопіль: Богдан, 2017. — 18 с.: іл.

ФРАГМЕНТИ:

«Старенький садівник, теж із роду мишустиків, згрібав на подвір’ї сміття. Він був невдоволений.

– Слухай, котино Фіндусе, скажи своєму дідуневі нехай хоч трохи прибирає у саду. Тут повно трісок і сміття.

– Гаразд, але я не знаю, де він, – відповів Фіндус. – Ти його часом не бачив? Сьогодні?

– Ні, я його не бачив, – буркнув садівник – Йому треба бути тут: поливати рослини, прибирати і про все піклуватися. Цей дідуньо завів страшний безлад»

«– Агов, котино, чуєш? – пропищав хтось із верхівки дерева.

То був маленький мишустик, що жив у дерев′яному будиночку. Він жваво махав руками. – Спитай мене!

– Гаразд. Ти бачив Петсона? – спитав Фіндус.

– Петсона? Це те маля із зеленим волоссям? – перепитав мишустик.

– Ні, – відповів Фіндус. – Це мій дідуньо Петсон!

Хіба ти його не знаєш?

– Знаю, а в нього є червона шапка?

– Ні, він носить рудий капелюх, – відповів Фіндус.

– А ще штани в горошок! – закричав мишустик.

– Ні, вони в нього не в горошок! – і собі

закричав Фіндус.

– Ну, тоді я його не бачив, – сказав мишустик,

захихикав і чкурнув у свій будиночок»