Re: цензії

У ній авторка на прикладі історій з життя звичайного хлопчика розповідає про цілий спектр емоцій та їхнє усвідомлене проживання дітьми. Книга, що призначена для вдумливого читання батьків з дітьми, допоможе дитині подружитись з почуттями, навчитись висловлювати кожну емоцію – злість, страх, смуток – та перетворювати їх у особисту силу.

Як впоратися, скажімо, зі страхом темряви? Як дитина може виявляти свою злість, щоб не поводитися агресивно і водночас не придушувати емоцію всередині? Чому ми сумуємо і чи можна заприятелювати з печаллю? Яким чином сила провини може перетворитися на відповідальність? І чому насправді так важливо отримати силу, яку дає радість? Як навчитися радіти і як радість заряджає нас, немов батарейка? Про все це Світлана Ройз розповідає на зрозумілих прикладах із життя героїв книжки – дитини та дорослих, що її оточують.

«Цю книгу я писала під час локдауну, коли із всією родиною жила на дачі. І проживала із всіма – дітьми та дорослими в моїй сім´ї та тисячами тих сімей, з якими була в контакті – всі такі різні емоції. Мені хотілось створити не тільки книжку-практикум, а книжку-друга – теплу і турботливу, бо тільки в безпеці ми можемо опановувати складну інформацію. Хотілось створити острівець безпеки, хоча б під обкладинкою книги, – розповідає про «Ключі сили» Світлана Ройз.

Щоб читачі краще пропрацювали свої емоції, ілюстраторка Марія Рудик залишила на сторінках книги контурних пряничних чоловічків та смайлики. Тож діти зможуть зобразити страх, гнів, радість, сум і подив, а також намалювати, де в їхньому тілі «ховається» певна емоція та в чому вона виявляється. Окрім цього на сторінках «Ключів сили» читачі знайдуть низку практичних порад для дорослих та дітей: як бавитись у театр тіней та що можна робити, коли тобі сумно або коли ти злишся.

«Вона присвячена силі емоцій, які ми вчимося розрізняти, пов´язувати із відчуттями в тілі, і торкаємося того, як їх можна регулювати. Кожна глава присвячена іншій емоції: сум, радість, злість. І є глава про почуття провини, яке ми перетворюємо на силу відповідальності, – продовжує Світлана Ройз. – Я хотіла зробити книгу універсальною для дітей різного віку: все, що в ній пропонується, може бути використано з малюками, і навіть пропонувати це підліткам. Головні герої – хлопчик і його Дядя Мімі. У підлітковому віці фокус авторитетності зміщується з батьків на друзів. І тому у нас Дядя Мімі – трохи молодший за батьків – є провідником у світ емоцій та близкості. У книзі є багато ідей для ігр з дітьми, для роздумів. І в ній є дуже оборежна глава про війну та переселенців, про втрату і сум. Я не можу раціонально відповісти, чому півтора роки тому я знала, що про це важливо писати. Мені самій під час нашого переселення і життя в більш безпечному Івано-Франківську, саме ця глава дуже допомогла в розмові із близькими дітьми. Ілюстрації в книзі – моя окрема любов. Марія Рудик втілила все, чого б мені хотілось для створення теплого, доброго, простору близкості. Коли я читала книгу моїй донці, вона сміялась і казала: мама, так це ж все про нас. Так, це все наші розмови, те, що я втілюю разом із донькою та багатьма дітьми. А прототипом Дяді Мімі, і сам образ, і його мудрість, став мій старший син Михайло. Ця книга стала одночасно і дуже особистою».

Світлана Ройз – дитяча сімейна психологиня. Спеціалізується на дитячій психології, стосунках між батьками та дітьми, вирішенні проблем із підлітками. Світлана зрозуміло та просто пише для людей, чи варто обговорювати незручні теми у розмовах з дітьми, коли і як це варто робити. Авторка книг «Хто живе у мами в серці?», «Я сьогодні йду в садок», «Таємниця Життя та смерті» та ін.