Re: цензії

22.04.2024|Ігор Чорний
Розтікаючись мислію по древу
08.04.2024|Ігор Чорний
Злодії VS Революціонери: хто кращий?
Леді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
03.04.2024|Марта Мадій, літературознавиця
Фантасмагорія імперського пластиліну
28.03.2024|Ігор Чорний
Прощання не буде?
20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наук
Світиться сонячним спектром душа…
У роздумах і відчуттях
20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професор
Життєве кредо автора, яке заохочує до читання
20.03.2024|Віктор Вербич
Ніна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
18.03.2024|Ігор Зіньчук
Кумедні несподіванки на щодень

Інфотека - письменники

Ігор Бондар-Терещенко (ІБТ)

Поет, драматург, літературознавець, арт-критик

Закінчив Харківський архітектурний інститут (1986) і Літературний інститут ім. О.Горького (1996). Кандидат філологічних наук. Засновник технологічного об’єднання «Жива Література» (1997), головний редактор журналів «Український Засів» і «Ґіґієна», регіональний редактор журналу «Образотворче мистецтво» (Харківщина).

Автор поетичних збірок: «Лірень» (1987), «Ulaskava» (1994), «Фібруарій» (1999), «Поsтебня» (2001), «Коза-Дерида» (2002), «Сорока-бароко» (2005), збірки вибраного «Автогеографія» (2006), радіоп’єс «Моя і ваша» (1992), «Що далі, Зозе?» (1993), «Вечір навшпиньках» (1995), «Пастка на миші» (1995), «Чорний аспірин» (1996), «Люна Росса» (1997), «Чвірка на флету» (1999), а також літературно-критичних збірок «Текст 1990-х: герої та персонажі» (2003), «Neoліт» (2008) та монографії «Ostмодерн: геопоетика, психологія, влада» (2005).

Живе і працює в Харкові.

 

Во всей украинской литературе на сегодняшний день он имеет наибольший рецепционный потенциал. Украинская литература не имеет более капризного и интересного зеркала, чем ИБТ. 

                                                               Проза

 

Чи Джордж Ґрабович не ІБТ? Чи Соломія Павличко не ІБТ? Вони стовідсоткові ІБТ. 

                                                               Книжник-Review

 

Не виключено, що ІБТ – це ніякий не Ігор Бондар-Терещенко, а літературно-критична маска Нестора Шуфрича. 

                                                               Дзеркало тижня

 

ІБТ – напівлюдина, напівбетеер. 

                                                               Форма(р)т

 

Ігор Бондар-Терещенко, якого Харчук назвала «горе-батьком українського постмодернізму», на мою думку, — «людина без властивостей», яка напругу своєї агресивної оригінальності довела навіть не до абсурду, а до мертвизни. 

                                                               Слово Просвіти

 

Он прекратил своё человеческое существование и стал провокационной компьютерной программой, у которой есть четкая и понятная, но не понятая, стратегия. 

                                                                Проза

 

ІБТ – це велика говорюща риба-телескоп, яка ніколи не страждає на сплячку. 

                                                                Кальміюс

 

Тут потрібне не обговорення «проблеми ІБТ», а термінове скликання консиліуму, бо це навіть близько не літературознавство, це – клініка. 

                                                                Книжник-Review

 

ИБТ – это критика в первую очередь для самих писателей. 

                                                                Проза

 

Замість критики ІБТ пише сатирично-інтелектуальні новели, в яких діють вигадані персонажі із невигаданими іменами: Ю.Андрухович, В.Єшкілєв, С.Павличко, Н.Зборовська і т.ін. 

                                                                Книжковий Огляд

 

Молодые литераторы не понимают, что современный ИБТ – это шутка, литературный фантом, цирковой номер, поп-провокация.

                                                                Проза

 

Це змушує ІБТ зовсім розчинитися в одній великій цитаті, нагадуючи машину, або ж людину-мультипль вербального світу, такого собі «газонокосильника», розсіяного в мережі літературних смислів. 

                                                                Дикое Поле

 

Коли зібрати весь комплекс звинувачень проти Ігоря Бондаря-Терещенка, то вимальовується такий йоханий бабай, що хочеться зателефонувати Юрію Винничуку і підказати йому цю автентичну постать для якоїсь наступної «книги симпатичних потвор, без якої не було б України». 

                                                                Книжник-Review

Партнери