Re: цензії

27.06.2025|Ірина Фотуйма
"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
26.06.2025|Михайло Жайворон
Житомирський текст Петра Білоуса
25.06.2025|Віктор Вербич
Про що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
25.06.2025|Ігор Зіньчук
Бажання вижити
22.06.2025|Володимир Даниленко
Казка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
17.06.2025|Ігор Чорний
Обгорнена сумом смертельним душа моя
13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Звичайний читач, який став незвичайним поетом
12.06.2025|Ігор Зіньчук
«Європейський міст» для України
07.06.2025|Ігор Чорний
Сни під час пандемії
03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Каміння не мовчить: контур герменевтики

Новини

17.06.2009|15:38|Буквоїд

Мар’ян Лазарук «Черн: зухвалі візії»

«Мар’янові випало жити в місті, з яким доля пов’язала великих письменників різних культур, як-от: Міхая Емінеску, Ольгу Кобилянську, Пауля Целана. Свіжістю, гостротою світосприйняття, без яких немислимий жоден молодий поет, він далеко не з юнацьким романтизмом сприймає і приймає рідне місто, позначене печатями двох імперій: дунайської і совєтської, із його неспокійним буковинським ритмом, тонко «ретрансльованим» Миколайчуком та Івасюком». Василь Герасим’юк.

«Світ Мар’янових рефлексій витончений і ніби на твоїх очах «стається», а не вибухає як щось уже завершене; поетична думка веде за собою вільною ходою, то на чомусь зупиняючись, то пориваючи далі, вглиб переживання». Іван Дзюба.

Лазарук М. М. Черн: зухвалі візії. Букрек, 2009, — 96 стор.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери